27 січня, у неділю 32-гу після П’ятидесятниці, про Закхея архієпископ Николай у співслужінні кліриків Свято-Михайлівського храму звершив Божественну літургію.

Після читання Євангелія Високопреосвященніший владика виголосив проповідь на Евангельську тему.

***

Багатий начальник збирачів податків в Єрихоні – Закхей – почув про Великого Вчителя з Назарету – Ісуса, і, підкорений Його духовною силою, прагне хоча б поглянути на Нього. Коли Ісус проходить Єрихоном, Закхей прямовує за Ним, але через свій малий ріст, за безліччю народу, не може бачити Господа. Тоді Закхей забуває про свою важливість, про пристойність, про багатство, біжить вперед і залазить на фігове дерево, і чекає приходу Вчителя. Господь зупиняється коло смоковниці, бачивши спрагнену душу Закхея: “Зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм” (Лк. 19, 5). Розкрилася під Божим покликом душа Закхея і сталося її виправдання: “Нині прийшло спасіння дому цьому” (Лк. 19, 9).

Звичайно, в цій євангельській розповіді перша і головна думка – про Боже покликання, радісна думка про те, що Божий поклик може торкнутися найбільш грішної душі, такої нікчемної, що вона сама по собі не може побачити Божого Лиця.

Не тільки заради цієї головної думки читається розповідь про Закхея. Думка про поклик прищеплювалася нам багатьма Божими словами протягом року. Нині на перше місце висувається інша значна думка. “Ісус, коли прийшов на це місце (до смоковниці, на яку виліз Закхей), поглянув угору до нього і сказав йому: Закхею! Зійди, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм … нині прийшло спасіння домові цьому…” (Лк. 19, 5, 9).