×


У Велику Суботу в нашому храмі було звершено Божественну літургію святителя Василія Великого

30 квітня,у Велику Суботу в нашому храмі було звершено вечірню з читанням 15 паримій та Божественну літургію святителя Василія Великого.

Богослужіння очолив настоятель храмупротоієрей В’ячеслав Лазорик у співлужінні протоієрея Анатолія Кузьміча та протодиякона Вадима Бурдейного.

За богослужінням співав хор храму, низку церковних піснеспівів виконав хор духовенства.

Після заамвонної молитви отецьВ’ячеслав звершив освячення хліба й вина.

Велика П'ятниця. Спомин святих спасительних Страстей Господа нашого Іісуса Христа

29 квітня, у Велику П'ятницю деньприсвячений спогаду святихспасительних Страстей Господа нашого Іісуса Христа, архієпископ Білогородський Николай звершив вечірню з винесенням плащаниці та мале повечір'я.

Цього ж дня у вечері напередодні Великої Суботи, владика Николай звершив утреню з чином поховання Господа нашого Іісуса Христа.

Архіпастирю співслужили:настоятель храму протоієрей В’ячеслав Лазорик, протоієрей Анатолій Кузьміч та протодиякон Вадим Бурдейний.

 

Відповідно до давньої традиції, у Велику П'ятницю в церквах здійснюється поклоніння плащаниці, яку виносять на середину храму, залишають там в оточенні білих квітів, читають над нею Євангеліє і виконують похоронні співи.

Поклоніння плащаниці триває два дні - до пізнього вечора суботи, і за кілька хвилин до пасхального хресного ходу її вносять назад у вівтар.

У цей трагічний день Літургії не звершуються, але о третій годині дня здійснюється вечірня, під час якої парафіяни у  храмі співпереживають смерть Христа.

Великий четверг. Спомин Таємної вечері Господа Ісуса Христа

28 квітня,у Великий Четверг, архієпископ Білогородський Николай звершив у нашому храмі Божественну літургію свт. Василія Великого.

Цього ж дня ввечері владика звершив утреню з читанням 12-ти Еванглій Святих Страстей Господа нашого Іісуса Христа.

 

У Великий четвер Церква згадує Тайну вечерю Господа Ісуса Христа з Його учнями. Саме тоді Спасителем було встановлено головне Таїнство нашої віри - Таїнство Євхаристії, або Причастя. Тайна вечеря була здійснена Христом за день до святкування старозавітної Пасхи. Євреї звершували це свято на згадку про чудесний вихід з Єгипту, де вони знаходилися в рабстві протягом чотирьохсот років. Як і багато інших подій старозавітній історії, свято іудейської Пасхи мало прообразне значення. Воно готувало людей до прийняття істинної Пасхи, спасіння від рабства гріха і смерті. Таке спасіння повинен був принести людям Син Божий - Новозавітний Пасхальний Агнець, заколений за гріхи світу.

 

РОЗПОРЯДОК БОГОСЛУЖІНЬ СТРАСНА СЕДМИЦЯ

27 квітня, Велика середа

17:00 – Вечірнє богослужіння

28 квітня, Великий четвер

8:00 – Божественна літургія свт. Василія Великого

17:00 – «Послідування святих і спасительних Страстей Господа нашого Іісуса Христа» (Читання 12-ти зачал з Євангелія, що розповідають про Страсті Господні)

29 квітня, Велика п’ятниця

8:00 – Царські часи

15:00 – Винесення плащаниці

17:00 – Утреня з чином погребіння плащаниці

30 квітня, Велика субота

8:00 – Божественна літургія

Архієпископ Білогородський Николай прийняв участь у відкритті пам’ятника Блаженнішому Митрополиту Володимиру

24 квітня, у день свята Входу Господнього до Єрусалиму або Вербну неділю, на території комплексу Спасо-Преображенського собору у місті Києві відбулося відкриття пам’ятника Блаженнішому Митрополиту Володимиру.

Пам’ятник встановлено перед соборною дзвіницею, яку 5 років тому Митрополит Володимир заклав саме у Вербну неділю. А сьогодні на першому поверсі дзвіниці діє меморіальний музей Його Блаженства.

Відкриттю передувала Божественна літургія, за якою у Преображенському соборі міста Києва архієпископ Білогородський Николай співслужив митрополиту Переяслав-Хмельницькому і Вишневському Олександру.

Йому також співслужили: архієпископ Макарівський Іларій та єпископ Бородянський Варсонофій, а також духовенство храму і міста Києва.

По закінченні святкової служби було освячено монумент Блаженнішому Митрополиту Володимиру. Перед цим духовенство відслужило заупокійну літію за спочилим Владикою Володимиром.

Скульптор зобразив Митрополита Володимира у богослужбових ризах, правиця піднята для благословення, ліва - покладена на розкриту книгу Святого Письма. Фігура Митрополита виточена з граніту; обличчя, руки та хрест на митрі вилиті з бронзи.

Блаженніший Митрополит Володимир був Предстоятелем Української Церкви з 1992 по 2014 рік. За цей час в Україні побудовано тисячі храмів та сотні монастирів, понад 250 угодників Божих прославлено в лику святих, відкрито десятки богословських навчальних закладів, започатковано сотні церковних засобів масової інформації. Діяльність Церкви перестала бути обмеженою лише церковною огорожею – почали діяти синодальні відділи з опіки над незахищеними верствами населення (сиротами, людьми з вадами розвитку, ув’язненими). Люди різних професій почали отримувати допомогу та підтримку від Церкви – це і медики, і військові, і науковці. Сьогодні справи Блаженнішого Владики продовжує Фонд його пам’яті.

БІЛЬШЕ ФОТО>>>

mvfund.org

У день свята Входу Господнього до Ерусалима біля нашого храму було звершено свячення поклінних хрестів

24 квітня,у неділю шосту Великого посту, Входу Господнього до Ерусалима Божественну літургію у нашому храмі очолив настоятель храму протоієрея В’ячеслав Лазорик у співслужінні протоієрея Анатолія Кузьміча.

ФОТО>>>

По завершенні богослужіння отець настоятель освятив гілочки верби.

Важливою подією цього дня для нашого села стало освячення поклінних хрестів яке звершив отець В’ячеслав.

Цього ж хрести було встановлено на початку села або по дорозі до нього з п’яти напрямків, щоб дорога і перебування гостя в селі було вдалим і добрим.

Традиція втановлювати поклінний хрест виникла давно. В давні часи, хрести ставили не тільки на території храму або церкви, але й далеко за їх межами. Це робиться для того, щоб кожен, хто йде повз них, зупинився і помолився.

Перші поклінні хрести були місіонерськими, їх встановлювали апостоли, сповіщаючи людей про християнської проповіді на їхній землі.

Ще поклінний хрест встановлювали на честь пам`ятних дат на пам`ятних місцях. Досить часто хрести можна було побачити на перехрестях доріг.

БІЛЬШЕ ФОТО>>>

В середу 5-ї седмиці Великого посту, архієпископ Білогородський Николай звершив читання Великого покаянного канону прп. Андрія Критського

14 квітня, в середу 5-ї седмиці Великого посту, архієпископ Білогородський Николай звершив читання Великого покаянного канону прп. Андрія Критського в у Свято-Михайлівському храмі с. Білогородка.

Сьогодні у православних храмах читається повністю Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського. Цей канон читається у храмах лише два рази на рік: повністю – на п’ятій седмиці посту, а розділеним на чотири частини – з понеділка по четвер першої седмиці.

Великим він називається як через свою тривалість – його читання повністю займає приблизно 2 – 2,5 години, так і за своїм духовним значенням. Цей молитовний текст на багатьох прикладах Старого і Нового Завіту показує душі зразки праведності та грішного життя – із закликом наслідувати перше та уникати другого.

Богослужіння з читанням Великого покаянного канону також носить назву «Маріїного стояння», адже за уставом під час його звершення також належить читати Житіє преподобної Марії Єгипетської – великої пустельниці і подвижниці. Це житіє є повчальним прикладом милосердя Божого до грішників, які каються, а також показує, яких духовних висот може досягнути людина завдяки подвижницькому життю.

Неділя четверта Великого посту

10 квітня,у четверту неділю Великого посту, день пам’яті преподобного Іоана Ліствичника, архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію Василія Великого у Свято-Михайлівському храмі с. Білогородка.

Владиці співслужило храмове духовенство.

По завершенні богослужіння владика звернувся до вірян зі словам настанови, розповівши зокрема про суть сьогоднішного свята.

Слухати проповідь >>>

У богослужінні четвертої неділі Великого посту св. Церква пропонує нам високий приклад подвижницького життя в особі прп. Іоанна Ліствичника, який написав твір, у котрому показав Ліствицю або порядок добрих діянь, що ведуть нас до Престолу Божого.

Величніший із подвижників благочестя, прп. Іоанн не лише сам досяг висоти духовної досконалості, але й іншим залишив повчання для їхнього духовного життя, написавши душеспасительний твір «Ліствицю», де представив 30 ступенів духовного сходження від досконалості до досконалості. У «Ліствиці» описується боротьба подвижника благочестя з такими пороками і пристрастями (блуд, сріблолюбство, гордість, марнославство, гнів тощо), які однаково властиві і ченцеві, і звичайній людині. Разом з тим «Ліствиця» вказує шлях до виховання чеснот, обов'язкових для християн (наприклад, лагідність, цнотливість, терпіння, смирення, молитва та ін.) Зображуючи шлях поступового сходження до моральної досконалості, «Ліствиця» є вірним і надійним керівництвом до духовного життя для тих, хто ревнує про благочестя і спасіння душі.
Пам'ять преподобного Іоанна Ліствичника святкується також 30 березня за старим стилем (12 квітня н. ст.).

Свято Благовіщення Пресвятої Богородиці

6 квітня, у день свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, святкову всеношну у храмі с. Білогородка очолив архієпископ Білогородський Николай.

Наступного дня владика звершив часи та Божественну літургію святителя Іоанна Златоустого.

Владиці співслужило храмове духовенство.

По завершенні богослужіння владика звернувся до вірян зі словам настанови.

***

Шанування Пресвятої Діви було встановлено в апостольській громаді (Діян. 1, 14), поширилося з Ізраїлю в Християнських Церквах, що утворилися в Сирії, Малій Азії, Італії й інших країнах стародавнього світу. Остаточно і загальноцерковно воно було утверджене на Халкідонському, IV Вселенському Cоборі.

МІСЦЕ, ДЕ ДУША ПОЄДНУЄТЬСЯ З НЕБЕСНИМ ЖИТТЯМ

Про Першу седмицю Великого посту в Руському на Афоні Свято-Пантелеймонівському монастирі розповідає настоятель Свято-Михайлівського храму села Білогородка протоієрей В’ячеслав Лазорик.

Афон, буває, називають островом — мабуть, за важкодоступність до нього через гірські дороги із Греції. Афон — ніби тисячолітнє царство двадцяти православних монастирів. На півострові велично височіє Айон-Орос, Свята Гора, що здіймається від підніжжя більше, ніж на дві тисячі метрів. Свята Гора дала назву всьому Афону; на афонських іконах саме над нею простягла свій омофор Богородиця. Це Її земний уділ, тут Вона проповідувала Євангеліє місцевим жителям. Передання розповідає, що за жеребом між апостолами належало Їй служіння в Іверській землі (у Грузії), але вже зі шляху волею небес спрямована була Богоматір сюди і стала Просвітителькою та Захисницею Афона.

Щоб потрапити на Афон, потрібні дві візи: грецька, оскільки це грецька територія, і власне афонська, тому що це автономна чернеча республіка зі своїм управлінням і власними законами. У цьому переконалися і ми: поліція на березі біля кожного монастиря грецька, під грецьким прапором несе вона свою службу, основне її завдання — нагадувати приїжджим про місцеві порядки, якщо про них забувають.

Першу седмицю Великого посту ми провели в Руському на Афоні Свято-Пантелеймонівському монастирі. Першого ж дня ми встигли на вечірнє богослужіння. У соборі св. Пантелеймона ми знайшли вільні стасидії — високі вузькі сидіння з підлокітниками, що полегшують багатогодинне стояння на ногах. Вечірня тривала годин п'ять, глухої ночі ми повернулися до своїх келій. І здавалося, щойно заплющив очі, як над самим моїм вухом пролунав вимогливий грім; виявилося, що то суворий великий монастирський дзвін — пора прокидатися на молитву. Потім з малим дзвіночком хтось із монастирської братії метушливо пронісся нашим поверхом. У коридорі почулися перші кроки. Я вийшов… Храм у напівтемряві куриться свічками, тьмяно блищить золото ікон, ледь чутно пробираються до стасидій ті, хто запізнився, шелест загального руху, коли сходять зі стасидій і знову займають свої місця. Трапляються і дрімаючі монахи, виснажені недосипанням. Гріх невеликий, важкий чернечий подвиг, та ще й у Великий піст.

Першу седмицю Великого посту в Руському на Афоні Свято-Пантелеймонівському монастирі братія і прочани традиційно дотримують в особливій суворості. У перший день братія зовсім не вживають їжу, а деякі з них, з благословення духівника, постять так протягом трьох або п'яти днів. Піст на Афоні поєднується з сугубою молитвою і покаянням, а також участю в регулярному богослужінні. Служби тут спокійніші, суворіші і глибші, ніж у миру. Немає безперервних ходінь, переміщень і хвилювань, коли передають свічки або пробиваються, щоб прикластися до ікон. Свічки тут храмові, іконам вклоняються після служби, один за одним проходячи перед образами і мощами. Монах на службі намагається бути непомітним, невидимим, у нього все всередині, нічого зовнішнього. Архімандрит Єремія, ігумен монастиря, постійно бував на службах, але стасидію свою залишав рідко: ігумену виповнилося 100 років! Службу зазвичай вів духівник Макарій. На його ж долю випало виконання численних обов'язків по кіновії (це і є чернечий монастир). І жодне, хоч велике, хоч мале діло без благословення тут не робиться.

Афон живе за особливим, візантійським, часом. Із заходом сонця стрілки годинника переводяться тут на північ і починаються нова доба. На виході з фондарика, на стіні зліва висять поряд абсолютно однакові годинники сучасної круглої форми: на одному — європейський час (це для гостей та паломників), на іншому — візантійський, древній, за яким жили ще Отці Церкви. Найбільша розбіжність, звісно, взимку, в короткі грудневі дні, найменша — у літнє сонцестояння. Ченці жартують, показуючи на один та інший годинник: один час торгашний (це європейський), а другий — Божий.

Свята Гора, як твердиня Православ'я, століттями притягувала до себе воїнів Христових. У монастирі ми не змогли побачити (через велике смирення, кожен тут вважає себе великим грішником), до яких меж самовідречення доходять ченці, до яких висот духовно підносяться старці, які обрали повну самотність. Але життя монахів Афона вражає надлюдською силою волі та духу. Монах Пантелеймонівської обителі отець Парфеній, котрий лишив спогади середини XIX століття, починає їх так: «Хочу описати спільномонаше афонське життя — живих мерців, земних ангелів і небесних мужів...».

Це без перебільшення благодатне місце дає змогу доторкнутися до збереженої у віках традиції монашого подвигу, до молитовного досвіду святогорців, переданого нам у спадок від святих отців. Богом просвітлені старці та благодатні умови для подвижництва діють наче магніт, прикликаючи до себе тих, хто шукає богопізнання.

Паломництво на Святу Гору особливе, побачене тут справляє глибоке враження, назавжди залишаючись молитовним відлунням у серці.

БІЛЬШЕ ФОТО>>>

  • 1
  • 2
  • Благочинний храмів Білогородського округу Київської єпархії протоієрей Вячеслав Лазорик
  • тел. +38(097)-68-23-569
  • xram.com.ua@gmail.com
  • Богослужіння звершуються у Свято-Миколаївському храмі села Білогородка (Хутір Дальній яр, вул Лебедина 11)
  • від ст. м "Академмістечко" маршрут №796 "Київ-Боярка"
  • від ст. м "Виставковий центр" маршрут №374 "Київ-Білогородка"