Християнські свята мають свою символіку. Нерідко в історії християнства язичницькі традиції переосмислювалися, очищалися й наповнювалися християнським змістом. Пропонуємо до вашої уваги міркування митрополита Ієрофея (Влахоса) про звичай прикрашати на Різдво ялинку.
У мене є підозра, що звичка прикрашати на Різдво ялинку не просто звичай, що прийшов до нас із заходу, і який необхідно замінити іншими, більш православними, звичаями. Я, зрозуміло, не досліджував походження різдвяної ялинки, але впевнений, що вона має певний зв’язок зі святом Різдва та його істинним змістом.
Перш за все, вона має стосунок до пророцтва пророка Ісайї: «І вийде пагінчик із пня Ієссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його». (Іс. 11: 1). Саме це пророцтво мав на увазі священний поет Косма, коли писав: «Жезл із кореня Ієссеавого і цвіт від нього, Христе, від Діви зріс». Коренем є Ієссей, батько царя Давида, жезлом – сам цар Давид, а цвітом, що вийшов із кореня й жезла – Пресвята Богородиця. А плодом, який явився від цвіту Пресвятої Діви є Іісус Христос. Це зображено в нашому прекрасному іконописі. Таким чином, різдвяна ялинка може бути нагадуванням генеалогічного древа Іісуса Христа, Божу любов і послідовне очищення праотців Христа. Вершину ж дерева прикрашає зірка, якою є Боголюдина Христос.
Крім цього, різдвяна ялинка нагадує нам як дерево пізнання добра і зла, так і дерево життя. Але більше все-таки друге. Вона показово підкреслює
істину, що Христос є деревом життя; і ми не можемо жити і здійснити мету нашого існування, не скуштувавши від цього «даруючого життя» дерева. Різдво неможливо уявити без божественного Причастя, а Причастя – без перемоги над дияволом під час спокус, як різновид дерева пізнання добра і зла, де випробовується наша свобода. Отже, ми радіємо та святкуємо, бо «в печері від Діви дерево життя зросло».
Митрополит Навпакта і Святого Власія Ієрофей (Влахос)
Фрагмент із книги «Господні свята» (Сімферополь, 2002)
Переклад з новогрецької Дмитра Гоцкалюка