Народженому Богонемовляті Христу три східних царі, яких називають ще волхвами, принесли багаті дари. Волхви ці були не лише правителями, але й ученими: вони спостерігали за небесними світилами і, коли помітили на сході чудесну зірку, пішли за нею на поклоніння Богонемовляті. Передання зберегло їхні імена: одного звали Валтасар, другого — Гаспар, третього — Мельхіор. У дар новонародженому Христу вони взяли золото, ладан і смирну. Золото приносили в дар царям. Ладан, дорогу ароматичну смолу особливого дерева, в давнину підносили на знак великого благоговіння. Смирною, дорогими пахощами, у той час помазували покійних. Отже, волхви принесли Христу золото як Царю, ладан як Богу, смирну як Людині.
І ці дари волхвів збереглися до наших днів! Золото — 28 невеликих пластин різної форми з тонким філігранним орнаментом. На жодній із пластин орнамент не повторюється. Ладан і смирна — невеликі, завбільшки з оливку, кульки, їх близько 70.
Дари волхвів перебувають сьогодні на Святій Горі Афон (Греція) у монастирі святого Павла. Їхня цінність, як духовна, так і історична, безмірна. Вміщено ці найбільші християнські святині в особливі ковчеги.
Чесні дари волхвів Матір Божа дбайливо зберігала все життя. Незадовго до Свого Успіння Вона передала їх Єрусалимській Церкві, де вони зберігалися 400 років. Візантійський імператор Аркадій переніс дари в Константинополь для освячення нової столиці імперії. Потім вони потрапили в м. Нікею і близько 60 років перебували там.
Афон
...В усті ущелини між гірськими потоками, що впадають у море, височіє заснований у Х ст. монастир святого Павла. У ХІV ст. ця обитель була слов’янською, і дочка сербського правителя Георгія Бранковича Марія (Мара), будучи вдовою турецького султана Мурата (Мурада) II, передала в
обитель знайдені в константинопольській скарбниці грецьких імператорів частини золота, ладану та смирни, принесені волхвами в дар віфлеємському Немовляті Господу Іісусу Христу. За Переданням, сербська царівна Марія сама хотіла занести ці безцінні скарби в монастир, але «їй було небесне веління не порушувати суворого афонського уставу», що забороняє жінкам входити в монастирі Святої Гори. На самому місці передачі скарбів ченцям, де колись стояла Марія в молитовному поклоні, нині стоять Царицин хрест і каплиця — пам’ятник, в якому закарбовано зображення цієї зустрічі.
...Святогірці з особливою дбайливістю зберігають дорогоцінні для людства дари волхвів у кількох невеликих ковчегах-мощовиках. Ченці добре розуміють, наскільки важливі для всіх паломників ці дари, тому після нічних богослужінь виносять їх на поклоніння усім гостям обителі. У січні 2002 р. ігумен монастиря святого Павла архімандрит Парфеніус Моренатос, дозволив, як виняток із загального правила, сфотографувати дари волхвів.
Коли волхви прийшли на поклоніння?
Це питання є спірним (див.: Православна енциклопедія. — М., 2001, т. ІХ, с. 279). Зрозуміло, що з урахуванням необхідних приготувань до подорожі і відстані до Віфлеєму, вони могли досягти його не раніше ніж через кілька тижнів після народження Немовляти. Найбільшого поширення отримала думка, за якою волхви прибули до Віфлеєма, коли Немовляті було вже не менше двох років. До речі, на це побічно може вказувати наказ Ірода «повбивати усіх немовлят у Віфлеємі і в усіх околицях його від двох років і нижче, відповідно до часу, який вивідав у волхвів» (Мф. 2: 16). Багато церковних авторів вважають, що волхви прибули упродовж другого року після народження Христа, причому ця інтерпретація відображена в іконографії поклоніння волхвів (перші століття християнства), де зображене Немовля, Яке вже трохи підросло (див.: Православна енциклопедія. — М., 2001, т . ІХ, с. 280–281). Є і група авторів, які схиляються до того, що подія поклоніння волхвів сталася на першому тижні після народження Іісуса.
...Волхви впали долілиць перед Немовлям, відкривши свої скарби, принесені в дар: золото, ладан і смирну, що символізують віру, розум і добрі справи. Волхви вклонилися Богонемовляті як Сину Божому. Скільки саме було волхвів, біблійна історія замовчує. Є твори, де йдеться про 2, 4, 6, 8 і навіть про 12 волхвів. Враховуючи, що світові відомі всього три дари-скарби, християни з незапам’ятних часів стали вважати, що і волхвів теж було троє. У VІІІ ст. один авторитетний історик Церкви Яків з Варацце оприлюднив імена волхвів — Гаспар (або Каспар), Мельхіор і Бальтазар (Валтасар), хоча їхні імена з’явилися ще в ранньому середньовіччі (VI ст.). У деяких оповідях є дані і про їхній зовнішній вигляд: Каспар був «безбородим юнаком», Мельхіор — «бородатим старцем», а Валтасар — «темношкірим» або «чорним». За Переданням, вони були чи то з Персії, чи то з Аравії, Месопотамії чи Ефіопії. В інших джерелах вказується, що вони були «східними царями», «мудрецями-астрологами», «звіздарями», які шукають істину. Повернувшись у свої рідні місця, волхви почали поширювати в народі вість про Іісуса Христа. Є дані і про те, що апостол Фома висвятив їх у єпископи. Волхви закінчили земне життя приблизно в один і той самий час і поховані вони були теж разом.
Кельн
Історики дискутують, чи були вони «святими королями», як їх величають у Німеччині, де донині зберігаються їхні мощі. За переказами, мощі волхвів були знайдені в Персії рівноапостольною Єленою та перенесені у Константинополь, а в V ст. — у Мілан. Про гробниці волхвів у перському м. Сава (на північний захід від Тегерана) повідомляв у VІІІ ст. Марко Поло (див.: Православна енциклопедія. — М., 2001, т. ІХ, с. 282). Відомо, що в 1164 р. з Мілана останки трьох прославлених волхвів кельнський архієпископ Райнальд фон Дассель спочатку переніс по суші на спеціальних підводах, а потім — на річковому судні по Рейну в Кельн. Збереглися свідчення про те, що мощі волхвів подарував архієпископу імператор Фрідріх I Барбаросса.
Святі реліквії Кельна почали відвідувати численні паломники з пожертвами з усіх довколишніх земель. Історії відомо, що в німецьке місто зі всієї Європи прибували численні релігійні процесії та потоки людей. У народі волхви, або «три святих королі», стали називатися покровителями всіх подорожуючих, тому багато мандрівників спеціально приходили в Кельн, щоб у місцевому кафедральному соборі вклонитися волхвам, про що написано в романі Вальтера Скотта «Квентін Дорвард».
На гербі м. Кельна і сьогодні зображені три корони. Встановлене свято — «День трьох святих королів» — оголошено неробочим і щорічно відзначається в Німеччині 6 січня. Напередодні ввечері в деяких містах і селищах можна бачити хлопчиків, одягнених в білі балахони і з коронами на головах. Вони ходять від будинку до будинку і співають пісні, що прославляють «трьох королів». Біля міських і сільських храмів влаштовують театралізовані вистави, що зображують прихід волхвів до Віфлеєму і поклоніння їх Богонемовляті. У кожній церкві влаштовують вертепи або різдвяні ясла, де «присутні» і знамениті волхви. За збереженою давньою традицією, 6 січня господар дому пише крейдою біля входу або на дверях початкові літери імен трьох волхвів: С + М + В і вказує рік. Німці вірять, що такий напис оберігає будинок і його жителів від усіх бід. Крім того, німці востаннє запалюють новорічну ялинку і вважають, що після свята «трьох святих королів» світловий день «збільшується на півнячий поступ».
Однак повернімося до Кельна. У 1180 (1181) р. місцевій школі золотих справ майстра Миколая фон Вердена з Маасу доручили виготовити ковчеги (релікварії) для мощей святих Фелікса, Набора і Григорія Сполетських, а також для мощей трьох прославлених волхвів. Унікальний ковчег, виконаний тільки в 1220 р. (за іншими даними — в 1230 р.), і сьогодні вважають найвидатнішим шедевром середньовічного мистецтва, а зберігається він у знаменитому Кельнському соборі. Ковчег цей має вигляд трьохнефної базиліки з двома нижніми й одним верхнім приміщеннями. Мистецтвознавці вважають, що нині цей витвір ювелірного мистецтва перестав бути досконалим не лише через багаторічне його використання, але й через пізніші його реставрації та розграбування.
Анатолій Холодюк