×


Владика Николай привітав намісника Київського Свято-Введенського монастиря єпископа Фастівського Даміана з Днем народження

1 грудня, у день пам'яті святого мученика Платона, з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія архієпископ Білогородський Николай, настоятель та клірик нашого храму молилися за Божественною Літургією у Київському Свято-Введенському чоловічому монастирі.

Богослужіння очолив Високопреосвященніший Павел, митрополит Вишгородський і Чорнобильський у співслужінні архієпископа Білогородського Николая, архієпископа Макарівського Іларія, архієпископа Городницького Олександра, єпископа Бородянського Варсонофія, намісника монастиря єпископа Фастівського Даміана, скотоначальника обителі архімандрита Васіана (Кучерука), благочинного монастиря архімандрита Еразма (Правіка), настоятеля нашого храму протоієрея В'ячеслава Лазорика, духовенства та гостей обителі.

Після закінчення богослужіння владика Николай привітав намісника монастиря єпископа Даміана з 57-річчям.

Більше фото>>>

 

 

ДЕНЬ СОБОРУ АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА ТА ІНШИХ НЕБЕСНИХ СИЛ БЕЗПЛОТНИХ – ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО НАШОГО ХРАМУ

21 листопада,в день Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних, наш храм молитовно відзначив престольне свято.

Напередодні архієпископ Білогородський Николай звершив у храмі святкову всеношну.

ФОТО>>>

В сам день свята владика Николай очолив служіння Божественної літургії.

Високопреосвященнішому владиці співслужили: голова адміністративного аппарату Київської Митрополії архімандрит Віктор (Коцаба), благочинний Вишневського благочинного округу протоієрей Василій Русінка, благочинний Білогородського благочинного округу протоієрей Ростислав Корчак, настоятель храму протоієрей В'ячеслав Лазорик, настоятель храму на честь ікони Божої Матері «Віднайдення загиблих» міста Вишневе архімандрит Іларіон (Каменський), настоятель Соборо-Богородичного храму міста Хмільник (Вінницька епархія) протоієрей Богдан Лазорик, духовенство храму та Київської єпархії.

Проповідь після Євангелія виголосив благочинний Білогородського благочинного округу протоієрей Ростислав Корчак.

По закінчені Літургії архієпископ Николай передав вітання від Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, благословив прочан та привітав усіх православних християн з Днем ангела.

БІЛЬШЕ ФОТО>>>

Престольне свято Димитрівського храму Київської Свято-Введенської обителі

8 листопада,в день пам'яті великомученика Димитрія Солунського, з благословення Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія Божественну літургію  знагоди престольного свята нижнього Димитрівського храму Свято-Введенської обителі  очолив вікарій Київської Митрополії архієпископ Білогородський Николай.

8 листопада 2008, в день пам'яті святого великомученика Димитрія Солунського, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир у Свято-Введенському чоловічому монастирі міста Києва, звершив Божественну літургію та чин прославлення преподобних матінок Димитрии та Олімпіади.

Після Євангельського читання владика Николай звернувся до віруючих з архіпастирським словом.

По завершенні богослужіння владика Николай звершив читання канону перед чудотворною іконою Божої Матері "Призри на смирення".

Потім архієпископ Николай привітав всіх присутніх зі святом та побажав молитовного заступництва великомученика Димитрія Солунського.

 

Більше фото>>>

Фото, відео Васильєв Іоанн

 

Неділя 19-та після П’ятидесятниці місто Васильків

30 жовтня, у Неділю 19-ту після П’ятидесятниці, архієпископ Білогородський Николай співслужив Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію за Божественною літургією в храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських міста Василькова.

Його Блаженству також співслужили голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ митрополит Луганський і Алчевський Митрофан, керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополит Месогійський і Лавреотікійський Миколай (Елладська Православна Церква), митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин, архієпископ Бучанський Пантелеімон, архієпископ Балтський і Ананьївський Олексій, архієпископ Макарівський Іларій, архієпископ Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон, архієпископ Городницький Олександр, архієпископ Роменський і Буринський Іосиф, єпископ Єдинецький і Бричанський Никодим (Православна Церква Молдови), єпископ Діонисій (Константинов), єпископ Ірпінський Климент, єпископ Бородянський Варсонофій, єпископ Фастівський Даміан, настоятель храму єпископ Васильківський Миколай, єпископ Золотоношський Іоанн, а також супроводжуючий митрополита Миколая архімандрит Костянтин (Сірігос) і духовенство Київської єпархії.

Перед початком богослужіння Предстоятель звершив освячення іконостасу.

Після закінчення богослужіння Блаженніший владика привітав з Днем народження благодійника парафії Андрія Засуху та нагородив його орденом святого блгв. кн. Ярослава Мудрого.

church.ua

БІЛЬШЕ ФОТО>>>

Неділя 25-та після П'ятидесятниці

22 листопада, у неділю 25-ту після П'ятидесятниці, архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію у Свято-Михайлівському храмі с. Білогородка. Владиці співслужили клірики храму.


Після читання Євангелія Високопреосвященніший владика виголосив проповідь.


За богослужінням була вознесена молитва за упокій Блаженнішого митрополита Володимира (Сабодана, +2014) 80-та річниця від дня народження якого згадуватиметься 23 листопада.


БІЛЬШЕ ФОТО>>>








НАШ ХРАМ МОЛИТОВНО ВІДЗНАЧИВ ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО

21 листопада, в день Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних, наш храм молитовно відзначив престольне свято.

Напередодні святкову всеношну очолив архієпископ Білогородський Николай у співслужінні голови адміністративного аппарату Київської Митрополії архімандрита Віктора (Коцаби), архімандрита Іларіона (Каменського), настоятеля храму протоієрей В'ячеслава Лазорика, гостей та кліриків храму у священному сані.

ФОТО>>>

В сам день свята владика Николай очолив служіння Божественної літургії.

Високопреосвященнішому владиці співслужили: благочинний Вишневського благочинного округу протоієрей Василій Русінка, благочинний Білогородського благочинного округу протоієрей Ростислав Корчак, настоятель храму протоієрей В'ячеслав Лазорик, духовенство храму і Київської єпархії.

Проповідь після запричасного стиха виголосив благочинний Білогородського благочинного округу протоієрей Ростислав Корчак.

По закінчені Літургії архієпископ Николай передав вітання від Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, благословив прочан та привітав усіх православних християн, які відзначають тезоіменитство у день Архістратига Михаїла.

БІЛЬШЕ ФОТО>>>

 

136-та річниця першого освячення головного храма Свято-Введенського монастиря

27 листопада, в день пам'яті апостола Филипа, Свято-Введенська обитель відзначила 136-ту річницю першого (1878 р.) і 7-ту річницю другого (2007 р.) освячення головного Свято-Введенського храму монастиря.

З благословення Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрия святкову Божественну літургію цього дня очолив архієпископ Білогородський Николай, якому співслужили єпископ Макарівський Іларій, намісник обителі єпископ Фастівський Даміан, скитоначальник обителі архімандрит Вассіан (Кучерук), благочинний обителі архімандрит Єразм, браття і гостіобителі у священному сані.

Після читання Євангелія владика Іларій звернувся до парафіян з проповіддю.

По завершенні Богослужіння владика Миколай звершив читання канону Божій Матері перед чудотворною іконою «Призри на смирення», по закінченні якого привітав намісника та братії зі святом та передав привітання і благословення від Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Онуфрия.

***

Святий апостол Филип, уродженець міста Віфсаїди (Галілея), був глибоким знавцем Святого Письма і, правильно розуміючи сенс старозавітних пророцтв, чекав приходу Месії.На заклик Спасителя (Ів. 1, 43) він пішов за Ним.Про апостола Филипа кілька разів говориться у Святому Євангелії: він привів до Христа апостола Нафанаїла (Ів. 1, 46); його Господь запитав, скільки потрібно грошей для купівлі хліба 5-ти тисячам людей (Ін. 6, 7); він привів еллінів, що бажали побачити Христа (Ін. 12, 21 - 22); нарешті, він під час Таємної Вечері запитував Христа про Бога Отця (Ів. 14, 8).

Після Вознесіння Господа апостол Филип проповідував Слово Боже в Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами.Так, він воскресив немовля, померлого на руках у матері.З Галілеї він попрямував до Греції і проповідував серед переселених туди юдеїв.Деякі з них повідомили в Єрусалим про проповідь апостола, і тоді з Єрусалима в Елладу прибули книжники на чолі з первосвящеником для звинувачення апостола Пилипа.Апостол Филип викрив брехню первосвященика, який говорив, що учні Христові викрали і сховали тіло Господа, розповівши, як фарисеї підкупили воїнів варти, розпустити цю чутку.Коли ж іудейський первосвященик і його супутники почали хулити Господа і накинулися на апостола Пилипа, вони раптово осліпли.По молитві апостола всі прозріли, і, бачачи це диво, багато хто увірував у Христа.

Потім апостол прибув у Фрігію, в місто Ієраполя Фрігійський, де було багато язичницьких храмів, в тому числі храм, присвячений зміям, де жила величезна єхидна.Апостол Филип силою молитви умертвив єхидну і зцілив багатьох укушених зміями.У числі зцілених була дружина правителя міста Анфіпата, яка прийняла християнство.Дізнавшись про це, правитель Анфіпат наказав схопити і Филипа, його сестру і прийшов з ними апостола Варфоломія.За намовою жерців храму єхидни Анфіпат наказав розіп'яти святих апостолів Филипа та Варфоломія.У цей час почався землетрус, і всіх присутніх на судилищі засипало землею.Висить на хресті біля храму єхидни апостол Филип молився про спасіння розп'яли його від наслідків землетрусу.Як побачив, народ увірував у Христа і став вимагати зняття з хреста апостолів.Апостол Варфоломій, знятий з хреста, був ще живий і, отримавши звільнення, охрестив всіх тих, що повірили і поставив їм єпископа.

Апостол Филип, молитвами якого всі, окрім Анфіпата і жерців, залишилися живі, помер на хресті.

Неділя 24-та після П'ятидесятниці

23 листопада,у неділю 24-ту після П'ятидесятниці,архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію у Свято-Михайлівському храмі с. Білогородка. Владиці співслужили клірики храму.

Після читання Євангелія Високопреосвященніший владика виголосив проповідь.

За богослужінням була вознесена молитва за упокій Блаженнішого митрополита Володимира (Сабодана, +2014) 79-ю річницю від дня народження якого згадували нині.

***

Притча про милосердного самарянина була сказана Господом на пояснення законникові, який не розумів, що йому слід робити, щоб успадкувати вічне життя. На закінчення притчі Господь дав йому настанову: “Йди і ти роби так само”. Ця настанова звернена до всього християнського світу і до кожного християнина зокрема. Питання про сенс життя, про спасіння, про вічне життя і зараз непокоїть багатьох. Гранично ясну відповідь на це питання, яке хвилює людину, дав Ісус Христос. Він однаково ставився до всіх, хто дорожить своїм спасінням, для кого питання про вічне життя не є лише звичайною цікавістю.

Милосердний самарянин являє нам зразок, який ми, за велінням Божим, повинні наслідувати. Що ж він зробив такого особливого, надзвичайного, що Сам Господь поставив його за приклад людинолюбства? Та нічого особливого. Він зробив тільки те, що підказували йому серце і совість, зробив просто і природно, за одним порухом співчуття. Просто і природно це виходить лише у тих, хто має добре серце і чисту совість.

Богослужіння з нагоди престольного свята храму

21 листопада, в день Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних, наш храм молитовно відзначив престольне свято.

Напередодні святкову всеношну очолив архієпископ Білогородський Николай у співслужінні благочинного монастирів Київської єпархії архімандрита Іларіона (Каменського), настоятеля храму протоієрей В'ячеслава Лазорика, гостей та кліриків храму у священному сані.

В сам день свята владика Николай очолив служіння Божественної літургії.

Високопреосвященнішому владиці співслужили: благочинний Білогородського благочинного округу протоієрей Ростислав Корчак, настоятель храму протоієрей В'ячеслав Лазорик, духовенство міста Києва та Київської єпархії.

Проповідь після запричасного стиха виголосив благочинний Білогородського благочинного округу протоієрей Ростислав Корчак.

По закінчені Літургії Високопреосвященніший владика очолив хресний хід навколо храму.

На закінчення архієпископ Николай передав вітання від Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, благословив прочан та привітав усіх православних християн, які відзначають тезоіменитство у день Архістратига Михаїла.

 

БІЛЬШЕ ФОТО>>>

Відійшов до Господа протоієрей Миколай Забуга – ректор КДА та голова ВЗЦЗ УПЦ

13 листопада на 64-у році життя відійшов до Господа клірик та почесний настоятель храму на честь великомученика Георгія Побідоносця (Залізничний вокзал) протоієрей Миколай Забуга - ректор Київської духовної академії (1994-2007), голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ (2005-2007).

Отець Миколай народився у 1951 році у місті Бахмач Чернігівської області. Закінчив факультет романо-германської філології Чернівецького державного університету. У 1981 році перебував у складі контингенту радянських військ в Афганістані на офіцерській посаді. Переїхав до Києва, займався викладацькою і перекладацькою діяльностями.

У 1992 році возведений у сан диякона, а пізніше - священика Блаженнішим Митрополитом Володимиром. У 1994 затверджений на посаді ректора КДА. Доцент кафедри основного богослов'я, викладач основного богослов'я, історії католицизму і протестантизму, історії екуменізму. Ректорство протоієрея Миколая припало на трагічний час розколів в Православ'ї, експансії уніатської церкви і розповсюдження на Україну різних сект. Він доклав зусиль, щоб Київські духовні школи уникли впливу цих тенденцій. За роки ректорства керував великою кількістю робіт на здобуття наукового ступеня кандидата богослов'я, дипломних робіт. Був головним редактором «Трудів Київської Духовної Академії» та «Православного вiсника», постійним представником Предстоятеля УПЦ у Всеукраїнській раді Церков, секретарем Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ, членом Богословської комісії при Синоді УПЦ, Вченої ради Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

У 2005 році, зберігши посаду ректора, був призначений головою ВЗЦЗ УПЦ. У 2007 році звільнений з посади ректора КДАіС і призначений ректором Полтавської духовної семінарії із збереженням посади голови ВЗЦЗ. Пізніше подав рапорт про звільнення на спокій у зв'язку із станом здоров'я.

Нагороджений орденом Червоної Зірки (1981), українськими орденами «За мужність» 3-го ступеня (1999) і «За заслуги» 3-го ступеня, 6-ма церковними орденами, в тому числі Орденом святого рівноапостольного князя Володимира 2-го ступеня.

У п'ятницю 14 листопада труну зі спочилим доставлять до Успенського собору Києво-Печерської Лаври, де у суботу 15 листопада після прощальної Божественної літургії буде звершено чин Відспівування.


church.ua

mitropolia.kiev.ua

День святкування пам’яті прп. Нестора Літописця

9 листопада, в день святкування пам’яті прп. Нестора Літописця, небесного покровителя Київських духовних шкіл, та Собору святих Київської духовної академії, в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври була звершена Божественна літургія.

Архієпископ Білогородський Николай співслужив заБогослужінням керуючому справами Української Православної Церкви, ректору Київської духовної академії і семінарії митрополиту Бориспільському і Броварському Антонію.

Його Високопреосвященству також співслужили: ректор Полтавської місіонерської духовної семінарії митрополит Полтавський і Миргородський Филип, голова Навчального комітету РПЦ, ректор Московської духовної академії і семінарії архієпископ Верейський Євгеній єпископи: Сєверодонецький і Старобільський Никодим, Боярський Феодосій, Ірпінський Климент, Бородянський Варсонофій, Фастівський Даміан, Вознесенський і Первомайський Олексій, Васильківський Миколай, а також численні гості – представники духовних навчальних закладів, викладачі та студенти Київських духовних шкіл у священному сані.

За богослужінням архієпископ Євгеній висвятив у священика студента I курсу Академії диякона Ярослава Стрільця. Митрополит Антоній висвятив у диякона студента III курсу Академії Василя Поповича.

Після відправи перед іконою Собору святих Київської духовної академії було звершено чин славлення.

church.ua

Престольне свято Димитрівського храму Свято-Введенської обителі

8 листопада, в день пам'яті великомученика Димитрія Солунського, престольне свято нижнього Димитрівського храму Свято-Введенської обителі, з благословення Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія Божественну літургію очолили вікарії Київської Митрополії архієпископ Білогородський Николай у співслужінні єпископа Ірпінського Климента, єпископа Бородянського Варсонофія і намісника обителі єпископа Фастівського Даміана.

Преосвященним владикам співслужили скитоначальником обителі архімандрит Вассіан (Кучерук), братія і гості обителі у священному сані.

Після Євангельського читання владика Климент звернувся до віруючих з архіпастирським словом.

По завершенні богослужіння владика Климент звершив читання канону перед чудотворною іконою Божої Матері "Призри на смирення".

Потім архієпископ Николай привітав всіх присутніх зі святом та побажав молитовного заступництва великомученика Димитрія Солунського.

Також з благословення Його Блаженства митрополита Онуфрія владика Никола нагородив Макаренко Світлану Миколаївну та Ірину Миколаївну орденом Почаївської ікони Пресвятої Богородиці.

***

8 листопада 2008, в день пам'яті святого великомученика Димитрія Солунського, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир у Свято-Введенському чоловічому монастирі міста Києва, звершив Божественну літургію та чин прославлення преподобних матінок Димитрии та Олімпіади.

Божественна літургія в день свята на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість»

6 листопада, в день свята на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрия святкову Божественну літургію в храмі Страстей Христових монастиря на честь Положення Ризи Божої Матері у Влахерні села Томашівка Фастівського району Київської області очолив вікарій Київської Митрополії архієпископ Білогородський Николай.

Його Високопреосвященству співслужили: вікарій Київської Митрополії єпископ Макарівський Іларій, намісник обителі єпископ Фастівський Даміан, скитоначальником обителі архімандрит Вассіан (Кучерук), благочинний Володарського благочинного округу (Білоцерківська єпархія) протоієрей Микола Сичевський, гості і монастирське духовенство.

Богослужіння супроводжувалося співом архієрейського хору обителі (регент - Любов Онищенко) і проходило з особливою урочистістю, наповнюючи серця віруючих радістю і благоговінням.

Після закінчення Літургії під дзвін дзвонів був здійснений святковий хресний хід навколо обителі, в кінці якого Владики звершили славлення перед святинею храму - іконою Божої Матері «Всіх скорботних Радість».

На завершення архиєпископ Николай благословив численних прихожан і паломників, що молилися за богослужінням свята.

За традицією, після богослужіння всі парафіяни та паломники були запрошені на загальну святкову трапезу.

Дмитрівська поминальна субота

1 листопада, у Дмитрівську поминальну суботу, архієпископ Білогородський Николай звершив поминальне богослужіння.

Владыка звершив Божественну літургію, після якої відбулася панахида за всіх від віку спочилих християн.

Його Високопреосвященству співслужили настоятель храму протоієрей В'ячеслав Лазорик, протоієрей Анатолій Кузьміч та протодиякон Вадим Бурдейний.

Неділя 22-га після П'ятидесятниці

11 грудня, у неділю 22-гу після П'ятидесятниці,архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію у Свято-Михайлівському храмі с. Білогородка. Владиці співслужили клірики храму.

Після читання Євангелія Високопреосвященніший владика виголосив проповідь.

На передодні ввечері владика звершив всеношну.

***

Притча про милосердного самарянина була сказана Господом на пояснення законникові, який не розумів, що йому слід робити, щоб успадкувати вічне життя. На закінчення притчі Господь дав йому настанову: “Йди і ти роби так само”. Ця настанова звернена до всього християнського світу і до кожного християнина зокрема. Питання про сенс життя, про спасіння, про вічне життя і зараз непокоїть багатьох. Гранично ясну відповідь на це питання, яке хвилює людину, дав Ісус Христос. Він однаково ставився до всіх, хто дорожить своїм спасінням, для кого питання про вічне життя не є лише звичайною цікавістю.

Милосердний самарянин являє нам зразок, який ми, за велінням Божим, повинні наслідувати. Що ж він зробив такого особливого, надзвичайного, що Сам Господь поставив його за приклад людинолюбства? Та нічого особливого. Він зробив тільки те, що підказували йому серце і совість, зробив просто і природно, за одним порухом співчуття. Просто і природно це виходить лише у тих, хто має добре серце і чисту совість.

Владика Николай привітав Блаженнішого Митрополита Володимира з 78-річчям

23 листопада, в день народження Блаженнішого Митрополита Володимира, собор ієрархів Української Православної Церкви, серед яких і архієпископ Білогородський Николай, звершили Божественну літургію в Успенському соборі Києво -Печерської Лаври.

За цим святковим богослужінням були піднесені особливі молитви за здоров'я та довголіття Предстоятеля.

Після завершення богослужіння в резиденції Предстоятеля у Києво-Печерській Лаврі владика Николай привітав Митрополита Володимира з днем ​​народження і побажав Його Блаженству душевних і тілесних сил для подальшого служіння на благо нашої Церкви.

***
Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Київський і всієї України Володимир (У миру - Віктор Маркіaновіч Сабодан) народився 23 листопада 1935 р. в с.Марківці Летичівського району Кам'янець-Подільської (нині Хмельницької) області в селянській родині.Батьки Феодосія Іванівна та Маркіян Арсенович були людьми глибоко віруючими, у вірі й благочесті виховували своїх чотирьох синів, з яких Віктор був наймолодшим.

 

 

Фото архідиякона Платона (Узуна)

 

Богослужіння з нагоди престольного свята храму

21 листопада, в день Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних, наш храм молитовно відзначив престольне свято.

З благословення Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира Божественну літургію у Свято-Михайлівському храмі села очолили архієпископ Білогородський Николай, єпископ Макарівський Іларій та єпископ Фастівський Даміан.

Владикам співслужили: благочинний Вишневського благочинного округу протоієрей Василій Русінка, благочинний Білогородського благочинного округу протоієрей Ростислав Корчак, благочинний монастирів Київської єпархії архімандрит Іларіон (Каменський), настоятель храму протоієрей В'ячеслав Лазорик, клірики храму та численне духовенство Київської єпархії.

Богослужіння супроводжувалося співом архієрейського хору Свято-Введенської обителі (регент - Любов Онищенко).

Після читання Євангелія владика Іларій звернувся до віруючих зі словом проповіді.

По закінчені Літургії Преосвященні владики звершили молебень та освятили ікону святителя Луки, єпископа Білгородського.

На закінчення архієпископ Николай вручив нагороди благодійникам та тим, хто потрудився на благо Церкви.

Потім владика Николай передав вітання від Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, благословив прочан та привітав усіх православних християн, які відзначають тезоіменитство у день Архістратига Михаїла.

 

Владика Николай привітав намісника Свято-Введенської обителі з 25-ю річницею служіння в священному сані

13 листопада, в день пам'яті преподобних Спиридона і Никодима Печерських, намісник Свято-Введенської обителі єпископ Фастівський Даміан відзначив 25-ту річницю служіння у священному сані.

У цей день з благословення Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира архієпископ Білогородський Николай співслужив заБожественною літургією у Свято-Введенському храмі обителі митрополиту Вишгородському і Чорнобильському Павлу.

Його Високореосщенству також співслужили єпископ Антоній (Боровик), єпископ Шепетівський і Славутський Діонісій , намісник нашої обителі єпископ Фастівський Даміана, намісник Свято-Іллінського Одеського чоловічого монастиря архімандрит Віктор (Биков), нанасельники та гості обителі у священному сані.

Після завершення Літургії було звершено святковий молебень, потім владика Павел привітав намісника зі святом, відзначивши особливу ревність владики в служінні церкві Христовій.

Напередодні ввечері архієпископ Білогородський Николай у співслужінні намісника обителі єпископа Фастівського Даміана і єпископа Олександрійського і Світловодського Боголєпа звершив всенічне бдіння.

Неділя 20-тя після П'ятидесятниці

10 листопада, у неділю 20-тю після П'ятидесятниці, день пам'ятісвятої мучениці Параскеви, нареченної Пятницею архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію у Свято-Михайлівському храмі с. Білогородка.

Владиці співслужили настоятель храму протоієрей Вячеслав Лазорик та клірики храму.

За Богослужіння були піднесені молитви за протоієрея Володимира, першого настоятеля храма, з дня смерті якого виповнилося 10 років.

***

Свята мучениця Параскева, наречена П'ятницею, жила в III столітті в Іконії в багатій і благочестивій сім'ї. Батьки святої особливо шанували день страждань Господніх - п'ятницю, тому й назвали дочку, що народилася в цей день, Параскевою, що в перекладі з грецької і означає - П'ятниця. Всім серцем полюбила юна Параскева чистоту і високу моральність життя незайманої і дала обітницю безшлюбності. Вона захотіла присвятити все своє життя Богу і просвітленя язичників світлом віри Христової.

На цьому праведному шляху судилося Параскеві, що носила в імені своєму пам'ять про день великих Страстей Ісусових, долучитися і в житті Страстям Христовим через тілесні муки. За сповідання православної віри озлоблені язичники схопили її і привели до міського володаря. Тут їй запропонували принести богомерзку жертву поганському ідолу. З твердим серцем, сподіваючись на Бога, відкинула преподобна цю пропозицію. За це вона зазнала великі муки: прив'язавши її до дерева, мучителі терзали її чисте тіло залізними цвяхами, а потім, втомившись від мучительства, кинули її до в'язниці. Але Бог не залишив святу страдницю і чудово зцілив її понівечене тіло. Не сприйнявши цього Божественного знамення, кати продовжували мучити Параскеву і, нарешті, відсікли їй голову.

Свята Параскева П'ятниця завжди користувалася у православного народу особливою любов'ю і шануванням. З її пам'яттю поєднується безліч побожних звичаїв та обрядів. Ікони святої мучениці охороняють сімейне благополуччя і щастя. За церковним віруванням, свята Параскева - покровителька полів і худоби. Тому, в день її пам'яті, прийнято приносити до церкви для освячення плоди, які зберігаються потім, як святиня, до наступного року. Крім того, святій Параскеві моляться про збереження худоби від падежу. Свята мученика - цілителька людей від самих важких душевних і тілесних недуг.

Божественна літургія у тимчасового храму на місці будівництва храму на честь святителя Николая села Білогородка (хутір Дальній яр)

9 листопада, в день пам’яті Нестора Літописця, архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію утимчасового храму на місці будівництва храму на честь святителя Николая села Білогородка (хутір Дальній яр).

Йому співслужили настоятель храму протоієрей Анатолій Кузьміч та протодиякон Вадим Бурдейний.

По завершенні богослужіння владика подякував благодійникам, та висловив надію що скоро богослужіння будуть звершуватися в новому храмі.

Зі словом подяки до владики Николая  звернувся протоієрей Анатолій, подякувавши владиці за постійну турботу та увагу до будівництва храму.

Божественна літургія в день свята на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість»

6 листопада, в день свята на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира святкову Божественну літургію в храмі Страстей Христових монастиря на честь Положення Ризи Божої Матері у Влахерні села Томашівка Фастівського району Київської області очолив вікарій Київської Митрополії архієпископ Білогородський Николай.

Його Високопреосвященству співслужили: вікарій Київської Митрополії єпископ Макарівський Іларій, єпископ Антоній (Боровик), намісник обителі єпископ Фастівський Даміан, скитоначальником обителі архімандрит Вассіан (Кучерук), благочинний Володарського благочинного округу (Білоцерківська єпархія) протоієрей Микола Сичевський, гості і монастирське духовенство.

Богослужіння супроводжувалося співом архієрейського хору обителі (регент - Любов Онищенко) і проходило з особливою урочистістю, наповнюючи серця віруючих радістю і благоговінням.

Після закінчення Літургії під дзвін дзвонів був здійснений святковий хресний хід навколо обителі, в кінці якого Владики звершили славлення перед святинею храму - іконою Божої Матері «Всіх скорботних Радість».

На завершення архиєпископ Николай благословив численних прихожан і паломників, що молилися за богослужінням свята.

За традицією, після богослужіння всі парафіяни та паломники були запрошені на загальну святкову трапезу.

Фото архидиакона Платона (Узуна)

 

Неділя 19-та після П'ятидесятниці

4 листопада,в неділю 19-ту після П'ятидесятниці, архієпископ Білогородський Николай звершивБожественну літургіюу Свято-Михайлівському храмі с. Білогородка. Владиці співслужили клірики храму.

Після читання Євангелія Високопреосвященніший владика виголосив проповідь.

Напередодні ввечері владика звершив всеношну.

***
(Гал. 6, 11-15; Лк. 16, 19-31) Притча о богатом и Лазаре показывает, что те, которые жили не как должно, спохватятся, но уже не будут иметь возможности поправить свое положение. Глаза их откроются и они ясно будут видеть, в чем истина. Вспомнив, что на земле много слепотствующих, подобно им, они желали бы, чтобы кто-нибудь послан был к ним из умерших для уверения, что жить и понимать вещи надо не иначе, как по указанию Откровения Господня. Но и в этом им откажется, ради того, что Откровение для желающих знать истину само удостоверительно, а для не желающих и не любящих истины неубедительно будет и самое воскресение кого-либо из умерших. Чувства этого приточного богача наверное испытывают все отходящие отселе. И следовательно, по тамошнему убеждению, которое будет убеждением и всех нас, единственное для нас руководство на пути жизни - Откровение Господне. Но там уже такое убеждение для многих будет запоздалым; здесь оно лучше бы пригодилось, да не у всех оно. Поверим, по крайней мере, свидетельству тамошних, перенося себя в состояние их. Сущие в муках не станут лгать; жалея нас, они хотят, чтобы открылись очи наши, да не придем на место их мучения. Об этом предмете нельзя так говорить, как говорим нередко о текущих делах: "авось, как-нибудь пройдет". Нет, уж то не пройдет как-нибудь. Надо быть основательно удостоверенным, что не попадем в место богатого.

134-та річниця першого освячення головного храма Свято-Введенського монастиря

27 листопада, в день пам'яті апостола Пилипа, Свято-Введенська обитель відзначила 134-ту річницю першого (1878 р.) і 5-ту річницю другого (2007 р.) освячення головного Свято-Введенського храму монастиря.

З благословення Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира святкову Божественну літургію цього дня очолив архієпископ Білогородський Миколай, якому співслужили єпископ Макарівський Іларій, намісник обителі єпископ Фастівський Даміан, скитоначальник обителі архімандрит Вассіан (Кучерук), благочинний обителі архімандрит Єразм, браття і гостіобителі у священному сані.

Після читання Євангелія владика Іларій звернувся до парафіян з проповіддю.

По завершенні Богослужіння владика Миколай звершив читання канону Божій Матері перед чудотворною іконою «Призри на смирення», по закінченні якого привітав намісника та братії зі святом та передав привітання і благословення від Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Володимира.

***

Святий апостол Филип, уродженець міста Віфсаїди (Галілея), був глибоким знавцем Святого Письма і, правильно розуміючи сенс старозавітних пророцтв, чекав приходу Месії.На заклик Спасителя (Ів. 1, 43) він пішов за Ним.Про апостола Филипа кілька разів говориться у Святому Євангелії: він привів до Христа апостола Нафанаїла (Ів. 1, 46); його Господь запитав, скільки потрібно грошей для купівлі хліба 5-ти тисячам людей (Ін. 6, 7); він привів еллінів, що бажали побачити Христа (Ін. 12, 21 - 22); нарешті, він під час Таємної Вечері запитував Христа про Бога Отця (Ів. 14, 8).

Після Вознесіння Господа апостол Филип проповідував Слово Боже в Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами.Так, він воскресив немовля, померлого на руках у матері.З Галілеї він попрямував до Греції і проповідував серед переселених туди юдеїв.Деякі з них повідомили в Єрусалим про проповідь апостола, і тоді з Єрусалима в Елладу прибули книжники на чолі з первосвящеником для звинувачення апостола Пилипа.Апостол Филип викрив брехню первосвященика, який говорив, що учні Христові викрали і сховали тіло Господа, розповівши, як фарисеї підкупили воїнів варти, розпустити цю чутку.Коли ж іудейський первосвященик і його супутники почали хулити Господа і накинулися на апостола Пилипа, вони раптово осліпли.По молитві апостола всі прозріли, і, бачачи це диво, багато хто увірував у Христа.

Потім апостол прибув у Фрігію, в місто Ієраполя Фрігійський, де було багато язичницьких храмів, в тому числі храм, присвячений зміям, де жила величезна єхидна.Апостол Филип силою молитви умертвив єхидну і зцілив багатьох укушених зміями.У числі зцілених була дружина правителя міста Анфіпата, яка прийняла християнство.Дізнавшись про це, правитель Анфіпат наказав схопити і Филипа, його сестру і прийшов з ними апостола Варфоломія.За намовою жерців храму єхидни Анфіпат наказав розіп'яти святих апостолів Филипа та Варфоломія.У цей час почався землетрус, і всіх присутніх на судилищі засипало землею.Висить на хресті біля храму єхидни апостол Филип молився про спасіння розп'яли його від наслідків землетрусу.Як побачив, народ увірував у Христа і став вимагати зняття з хреста апостолів.Апостол Варфоломій, знятий з хреста, був ще живий і, отримавши звільнення, охрестив всіх тих, що повірили і поставив їм єпископа.

Апостол Филип, молитвами якого всі, окрім Анфіпата і жерців, залишилися живі, помер на хресті.

Владика Николай привітав Блаженнішого Митрополита Володимира з 77-річчям

23 листопада Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир відзначив свій 77-й день народження.

У цей день
архієпископ Білогородський Николай співслужив за Божественною літургією Блаженнішому Митрополиту Володимиру у соборному храмі столичного Свято-Пантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії.

Його Блаженству також співслужили ієрархи Української Православної Церкви, гості та духовенство Київської єпархії.

Наприкінці богослужіння Архіпастир подякував духовенству та мирян за спільну молитву та закликав на всіх Боже благословення.

Після завершення Богослужіння владика Николай привітав Митрополита Володимира з днем ​​народження і побажав Його Блаженству душевних і тілесних сил для подальшого служіння на благо нашої Церкви.
***
Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Київський і всієї України Володимир (У миру - Віктор Маркіaновіч Сабодан) народився 23 листопада 1935 р. в с.Марківці Летичівського району Кам'янець-Подільської (нині Хмельницької) області в селянській родині.Батьки Феодосія Іванівна та Маркіян Арсенович були людьми глибоко віруючими, у вірі й благочесті виховували своїх чотирьох синів, з яких Віктор був наймолодшим.

Літургія в день пам'яті Собору Архістратига Михаїла

21 листопада, в деньпам'яті Собору Архістратига Михаїла,наша парафія молитовно відзначила Престольне свято та 5-ту річницю освячення храму.

Божественну літургію цього дня у Свято-Архангело-Михайлівському храмі с. Білогородка звершив архієпископ Білогородський Николай.

Його Високопреосвященству співслужили благочинний Васильківського церковного округу протоіерей Андрій Гоєнко, благочинний Київської єпархії у справах монастирів архімандрит Іларіон (Каменський), настоятель храму протоієрей Вячеслав Лазорик, клірики Киево-Святошинського благочиння та гості храму.

За Богослужінням співав місцевий хор та хор Свято-Георгіївського храму (Південний термінал Київського залізничного  вокзалу).

По закінченні богослужіння владика очолив хресний хід та привітав парафіян зі святом.

Напередодні ввечері владика очолив святкову всеношну.

Цікаво знати: Селище міського типу Білогородка у давнину носило назву Білгород, та було однією з резиденцій Київського князя Володимира. Тут був і храм на честь дванадцяти апостолів, який у ХІІІ зруйнували. Сьогодні про ті часи нагадує тільки фундамент церкви, що зберігся до наших днів.

З того часу в селищі дуже довго не було храму. Тільки після Великої Вітчизняної Війни зібралася громада, і почалися звершуватися богослужіння в одній із хатин. Проте у 60-ті роки минулого століття і цей храм було закрито.

Нинішнє відродження почалося на початку 90-х років, коли місцевій громаді для відправлення богослужінь було виділено одне з приміщень бібліотеки.

Тим часом йшла робота по збору документів, необхідних для реєстрації громади та початку будівництва храму. Так, у 2000 році був звершений чин закладки наріжного каменю майбутньої святині. Незабаром був виритий котлован, покладені перші цеглини.

20 листопада 2007 року, Предстоятель Української Православної Церкви у співслужінні вікарія Київської Митрополії архієпископа Білогородського Миколая та духовенства єпархії освятив храм на честь архістратига Божого Михаїла.
Більше фото

Престольне свято в Свято-Георгіївській Городницькій обителі

16 листопада, в день спомину оновлення (освячення) храму великомученика Георгія в Лідді (IV), Свято-Георгіївський ставропігійний чоловічий монастир смт Городниця Житомирської обл. відзначив престольне свято.
З благословення Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира святкову Божественну літургію в цей день в соборі в ім'я святого великомученика Георгія очолив архієпископ Білогородський Николай, якому співслужили архієпископи Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, намісник обителі архієпископ Городницький Олександр, намісник Свято-Введенського чоловічого монастиря м. Києва єпископ Фастівський Даміан, намісник Свято-Костянтино-Єлененського чоловічого монастиря архімандрит Сергій (Михайленко), братія і гості у священному сані.
По завершенні Богослужіння владика Николай привітав намісника та братію з престольним святом і передав вітання і благословення від священноархімандрита обителі Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира.
Напередодні ввечері архієпископ Городницький Олександр та єпископ Фастівський Даміан звершили святкове всеношну.
***
Обитель стоїть на підвищеному березі річки Случ. За переказами, попередником села Городниці було велике місто, яке одного разу повністю розорили вороги, після чого це місце стали називати «Город-Ніц», тобто «Міста нема». Розповідають також, що разом із містом загинув чоловічий монастир св. вмч. Георгія Побідоносця що знаходився в ньому. У письмових джерелах Городниця згадується з XVII В.В 1744 тут побудували дерев'яну церкву св. Георгія. У 1891 р. при ній відкрилася жіноча чернеча громада. На початку ХХ ст. поруч з дерев'яним храмом спорудили кам'яний собор св. Георгія, внаслідок чого стара церква була перейменована на честь прп. Симеона Стовпника. У 1914 р. чернечу громаду перетворили в чоловічу. У 1923 р. обитель закрили, в 1930-х рр.. знищили храм прп. Симеона. З 1945 р. собор діяв як парафія. З 1979 р. при ньому неофіційно (в умовах державного атеїстичного режиму) організовується монастир, що включає чоловічу і жіночу громади. В кінці 1980-х рр.. на місці церкви прп. Симеона споруджується однойменна кам'яна каплиця-вівтар для богослужінь по великих святах в теплу пору року. У 1994 р. монастир отримав ставропігію Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви. У 1996-1997 рр.. в одному з корпусів обителі облаштовано теплий храм на честь ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі».
Докладніше про монастир читайте тут >>>

Фото іеродиякона Платона (Узуна)

і Олександра Баронова

 

Неділя 23-тя після П'ятидесятниці

19 листопада, у неділю 23-тю після П'ятидесятниці, день пам’яті преподобномучениці Анастасії Римлянині,архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію у Свято-Архангело-Михайлівському храмі с. Білогородка. Владиці співслужили клірики храму.

По завершенні Богослужіння владика звершив панахиду по протоієрею Володимиру, колишньому настоятелю храма з дня смерті якого виповнилося 10 років.

На завершення владика Николай подякував протоієрею Василію за труди в селі Білогородка і оголосив парафіянам наказ Блаженнішого митрополита Володимира про переведенння його на інше місце служіння.

Цього дня архієпископ Николай також очолив парафіяльне зібрання на якому було обрано виконуючого обов’язки голови парафіяльної ради парафії.

 

День святкування іконі Божої Матері "Всіх скорботних Радість"

6 листопада, в день святкування ікони Божої Матері "Всіх скорботних Радість", з благословення Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, архієпископ Білогородський Миколай звершив Божественну літургію в монастирі на честь Положення Ризи Божої Матері у Влахерні (с. Томашівка Фастівського р-ну Київської обл.).
Його Високопреосвященству співслужив архієпископ Городницький Олександр, намісник монастиря єпископ Фастівський Даміан, духовенство та гості обителі.
По завершенні богослужіння, за традицією, був звершений хресний хід навколо монастиря з особливо шанованою в обителі іконою Божої Матері "Всіх скорботних Радість".

***
Ікона Божої Матері «Всіх скорботних радість» (Київська) була написана в XIX столітті невідомим художником.Зразком для її написання послужила чудотворна ікона, що знаходилася у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.За особливою благодаті Божої Матері в ризниці і храмах Києво-Печерського монастиря перебувало безліч чудотворних ікон Пресвятої Богородиці, ім'я якої завжди було оточено великим шануванням в найдавнішої київської обителі.Серед шанованих образів, що розкривають якусь із граней незбагненного вигляду Богородиці, було кілька ікон Божої Матері «Всіх скорботних радість».

Найдавніша з них перебувала в церкві в ім'я Святителя Миколая в Больницькому монастирі, заснованому на початку XII століття благовірного князя чернігівським Святославом Давидовичем, правнуком Ярослава Мудрого.Князь Святослав восприял в Печерському монастирі чернечий чин з ім'ям Миколай, і близько 30 років прожив в обителі, виконуючи самі різні послухи, Будучи для багатьох іноків зразком смирення і Благочестя.Всі свої засоби Микола Святоша (з цим ім'ям він був відомий серед братії монастиря) вжив на допомогу бідним, на потреби монастиря, піклуючись про духовне просвітництво ченців і їх добробут.

Неділя 22-га після П'ятидесятниці

4 листопада,в неділю 22-гу після П'ятидесятниці, день святкуванняКазанскої ікони Божої Матері, архієпископ Білогородський Николай звершивБожественну літургіюу Свято-Архангело-Михайлівському храмі с. Білогородка. Владиці співслужили клірики храму.

Після читання Євангелія Високопреосвященніший владика виголосив проповідь.

Напередодні ввечері владика звершив всеношну.

 

Цікаво знати: Святкування Пресвятої Богородиці, на честь Її ікони, іменованої «Казанська», було встановлено в подяку за позбавлення Москви і всієї Росії від навали поляків в 1612 році. Кінець ХVI і початок ХVII століття відомі в історії Росії як Смутний час. Країна зазнала нападу польських військ, які глумилися над православною вірою, грабували і палили храми, міста і села. Обманним шляхом їм вдалося заволодіти Москвою. На заклик Святішого Патріарха Гермогена російський народ став на захист батьківщини. В ополчення, яке очолював князь Димитрій Михайлович Пожарський, був присланий з Казані чудотворний образ Пресвятої Богородиці.
Знаючи, що лихо попущено за гріхи, учасники ополчення наклали на себе триденний піст і з молитвою до Господа і Його Пречистої Матері за небесною допомогою. Молитва була почута. Від святителя Арсенія (згодом єпископа Суздальського), який перебував у полоні, прийшла звістка, що йому у видінні було відкрито про зміну суду Божого на милість, за заступництвом Пресвятої Діви.
Натхнені звісткою російські війська 22 жовтня 1612 взяли приступом Китай-місто, практично повністю встановивши контроль над Москвою (поляки замкнулися в Кремлі і здалися через місяць на милість переможця). На згадку про цю подію і встановлене святкування Казанської ікони Божої Матері.
Нагадаємо, що ікона Божої Матері була явлена в 1579 р. в Казані, незадовго перед цим (в 1552 р.) завойованій Царем Іоанном Грозним столиці Казанського ханства. Набуття ікони відбувалося при безпосередній участі священномученика Гермогена, Патріарха Московського і всієї Росії (1606-12), в той час парафіяльного священика, який склав тропар іконі «Заступнице старанна». Він благословив ополчення Мініна і Пожарського взяти собі в Покровительки ікону Казанської Божої Матері, яка і перебувала в стані їхніх військ.
Святкування Казанської ікони Божої Матері, встановлене в пам`ять першої перемоги спочатку здійснювалося тільки в Москві, але в 1649 р. велінням Царя Олексія Михайловича, на честь народження під час всеношної спадкоємця Димитрія, було зазначено «святкувати Казанській іконі у всіх містах під вся роки », що з тих пір і робиться. Відразу ж після закінчення смути князь Дмитро Пожарський побудував храм на честь Казанської ікони Божої Матері на Червоній площі в Москві, де був поставлений список з ікони. Оригінал ікони зберігався в Казані до 1904 р., коли святиня була викрадена зловмисниками і доля її з тих пір невідома.

Неділя 26-та після П'ятидесятниці

11 грудня, у неділю 26-ту після П'ятидесятниці, день пам'яті преподобномученика та сповідника Стефана Нового,архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію у Свято-Архангело-Михайлівському храмі с. Білогородка. Владиці співслужили клірики храму.

Після читання Євангелія Високопреосвященніший владика виголосив проповідь.

На передодні ввечері владика звершив всеношну.

Цікаво знати:Святий преподобномученик і сповідник Стефан Новий народився у 715 році в Константинополі в благочестивій християнській сім’ї. Його батьки , маючи двох дочок, молили Господа. Про народження сина.. Новонародженого Стефана мати принесла у Влахернський храм на честь Пресвятої Богородиці і присвятила Богу.
У той час імператор Лев Ісавр ( 716-741 рр.) почав гоніння на святі ікони і на їхніх шанувальників. Прихильники іконоборчої єресі при підтримці царя захоплювали головуючі позиції в імперії та Церкві. Гнане сильними світу цього збереглося віддалених від столиці монастирях, в усамітнених келіях і в серцях мужніх і вірних своїх послідовників. Православні батьки святого Стефана, сумуючи через навколишнє нечестя віддалились з Константинополя у Вифанію, а свого шістнадцятилітнього сина віддали на послух блаженному Іоанну, який подвизався в усамітненому місці на горі святого Авксентія. Більше 15-ти років пробув святий Стефан у блаженного Іоанна, повністю віддавши свою волю цьому духоносному старцю, навчаючись в нього чернечій молитві. Тут же Стефан отримав відомості про те, що його батьки і сестри прийняли чернечий постриг.
Через деякий час упокоївся наставник святого, блаженний Іоанн. З великим смутком Стефан поховав його чесне тіло, а сам продовжив чернечий подвиг в його печері. Незабаром до подвижника стали пиходити ченці, які бажали вчитися в нього чеснотного і спасенного життя. Поступово утворився монастир, ігуменом котрого був святий Стефан. В сорокадвохлітньому віці ігумен Стефан покинув збудовану ним обитель і пішов на другу гору, на вершині якої, в усамітненій келії, перебував у глибокому затворі. Однак і тут скоро заснувалась спільнота ченців, які шукали духовного наставництва святого Стефана.
Лева Ісавра на імператорському престолі замінив Констанитин Копронім ( 741-775 рр.), ще більш ярий гонитель православного благочестя, ще більш ревний іконоборець. Імператор скликав іконоборчий собор, на якому було присутньо 358 єпископів зі східних провінцій. Однак, крім архієпископа Константинопольського Константина, який незаконно був возведений на престол владою Копроніма, не один з патріархів не захотів брати участь у злочестивих діяннях цього собору, який все ж таки називали вселенським. Собор єретиків на пропозицію царя та архієпископа, оголосив ікони ідолами, віддав всіх, хто православно поклонявся їм анафемі, оголосив іконошанування єрессю.
Тим часом , обитель святого Стефана і її ігумен стали відомими в столиці. Імператору розповідали про подвижницьке життя ченців, про їх православне благочестя, про дар чудо творіння ігумена Стефана, про те, що чутка про святого Стефана розповсюдилась далеко за межі монастиря, а ім’я настоятеля оточене всезагальним шануванням і любов’ю. Імператора особливо розгнівало відкрите прихильне ставлення до іконо шанування і зневажання гонителів Православ’я в обителі святого Стефана. Архієпископ Константин зрозумів, що в особі ігумена Стефана має сильного і непримиримого противника його іконоборчих прагнень, і вжив багато зусиль, щоб перетягнути його на свою сторону або погубити.
Святого Стефана намагались переманити в стан іконоборців, спочатку лестощами і підкупом, потім погрозами, та марно. Тоді на святого навели наклеп, звинувативши його у співжитті з інокинею. Однак його провина не була доведена, оскільки обмовлена черниця мужньо заперечувала провину і померла від знущань і катування. Нарешті імператор наказав кинути святого в темницю, а монастир його розорити. У в’язницю до святого Стефана були послані єпископи-іконоборці, щоб переконати його в догматичній істинності іконоборства. Але святий легко спростував всі докази єретиків і залишився вірним Православ’ю.
Тоді імператор наказав вигнати святого на один з островів в Мармуровому морі. Преподобний оселився в печері, і туди незабаром почали сходитись ученики. Через деякий час святий залишив братію і прийняв на себе подвиг стовпництва. Слава про подвижника Стефана і чедеса, що творилися за його молитвою, розійшлась по всій імперії і укріпляла віру і дух Православ’я в народі.
Імператор наказав перевести святого Стефана в темницю на острові Фарос, а потім віддати його на суд. На суді святий спростував докази єретиків і догматично довів істинність іконо шанування. Для доказу святий показав золоту монету, на котрій було зображення імператора. Він запитав у суддів, що зробили б вони з людиною, котра, кинувши монету почала б топтати її ногами. Йому відповіли, що така людина відразу була б страчена за те, що обезчестила царя. На це святий Стефан сказав, що ще більша кара чекає на того, хто безчестить образ Царя Небесного і Його святих, кинув монету і став топтати її ногами.
Імператор наказав в оковах відправити святого в темницю, де вже перебувало 342 старця, засуджених за шанування ікон. В цій в’язниці святий пробув одинадцять місяців, утішаючи ув’язнених. Разом з ними звершував він молебні співи, часто співаючи тропар Нерукотворному Образу Христа Спасителя. Безліч людей приходило до в’язниці і просили святого Стефана помолитися за них.
Імператор дізнавшись що святий і у в’язниці створив монастир, де постійно йде моління і шануються святі ікони, послав двох своїх найбільш улюблених слуг, братів-близнюків, щоб вони до смерті забили святого Коли браття увійшли в темницю і побачили осяяне Божественним світлом лице преподобного, вони припали до ніг преподобного просили прощення і його молитов, а царю сказали, що виконали наказ. Але імператор дізнавшись правду і вдався ще до одного обману. Сказавши своїм воїнам, що святий хоче його скинути зх. Престолу, він направив їх до темниці. Святий сповідник сам вийшов на зустріч розлюченим воїнам, які хотіли схопити його і поволокти по вулицям міста. Понівечене тіло воїни кинули в яму де ховали злочинців.
На слідуючий ранок над Авксентієвою горою зявилась вогняна хмара, потім морок густий опустився на столицю і пронеслась жорстока буря, яка вразила багатьох.

Літургія у день народження Блаженнішого Митрополита Володимира

23 листопада, у день народження Блаженнішого Митрополита Володимира, архієпископ Білогородський Николай разом із архіереями УПЦ звершив Божественну літургію у Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври. Під час богослужіння архієреї, священнослужителі та віруючі молилися за здоров’я та скоріше одужання Блаженнішого владики.

За богослужінням були виголошені особливі прохання та прочитана сугуба молитва за здоров'я Митрополита Володимира.

Наприкінці богослужіння був звершений молебень.

Цього ж дня секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр звершив Божественну літургію у палаті, де перебуває Блаженніший Владика.

За богослужінням, Предстоятель Української Православної Церкви причастився Святих Христових Таїн.

Цікаво знати: Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Київський і всієї України Володимир народився 23 листопада 1935 року в селі Марківці Летичівського району Кам’янець-Подільської (нині Хмельницької) області в селянській родині. Батьки Феодосія Іванівна та Маркіян Арсенович були людьми глибоко віруючими, у вірі й благочесті виховали своїх чотирьох синів, з яких Віктор був наймолодшим.

Особливу роль у духовному зростанні майбутнього першосвятителя відігравала мати, з якою маленький Віктор був особливо близький. Як молодший, він допомагав виконувати хатню роботу: мив посуд, прибирав, підбілював піч. Мати була для нього найдорожчою людиною. Вона ніколи не підвищувала голос, завжди була ніжною, ласкавою, стриманою. Навчала не тільки словом, а й самою справою. Досить було материного погляду — схвального чи суворого, щоб діти зрозуміли, чого від них вимагають. Слухняність до старших була беззаперечною. Мати вклала в синів усю свою душу, віддала всі сили для їх гідного виховання. І Владика, як і його брати, через усе життя проніс материнську любов у своєму серці.

[span class=camera] фоторепортаж[/span]

Неділя 23-тя після П'ятидесятниці

19 листопада, у неділю 23-тю після П'ятидесятниці, архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію у Свято-Архангело-Михайлівському храмі с. Білогородка. Владиці співслужили клірики храму.

За богослужінням владика підніс молитви за здоров’я та довголіття Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, який сьогодні відзначає 65-річчя від дня народження.

По закінченні богослужіння владика привітав клірика Свято-Архангело-Михайлівського храму протодиякона Вадима Бурдейний з 3-ю річницею хіротонії.

Літургія в день пам'яті Собору Архістратига Михаїла

21 листопада, в деньпам'яті Собору Архістратига Михаїла архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію у Свято-Архангело-Михайлівському храмі с. Білогородка. Владиці співслужили клірики та гості храму.

Цього дня Свято-Михайлівська парафія молитовно відзначала Престольне свято.

По закінченні богослужіння владика нагородив благодійників храму орденами та благословенними грамотами.

Напередодні ввечері владика очолив святкову Всеношну.

Цікаво знати: Селище міського типу Білогородка у давнину носило назву Білгород, та було однією з резиденцій Київського князя Володимира. Тут був і храм на честь дванадцяти апостолів, який у ХІІІ зруйнували. Сьогодні про ті часи нагадує тільки фундамент церкви, що зберігся до наших днів.

З того часу в селищі дуже довго не було храму. Тільки після Великої Вітчизняної Війни зібралася громада, і почалися звершуватися богослужіння в одній із хатин. Проте у 60-ті роки минулого століття і цей храм було закрито.

Нинішнє відродження почалося на початку 90-х років, коли місцевій громаді для відправлення богослужінь було виділено одне з приміщень бібліотеки.

Тим часом йшла робота по збору документів, необхідних для реєстрації громади та початку будівництва храму. Так, у 2000 році був звершений чин закладки наріжного каменю майбутньої святині. Незабаром був виритий котлован, покладені перші цеглини.

20 листопада 2007 року, Предстоятель Української Православної Церкви у співслужінні вікарія Київської Митрополії архієпископа Білогородського Миколая та духовенства єпархії освятив храм на честь архістратига Божого Михаїла.

[span class=camera] фоторепортаж[/span]

Неділя 22-га після П'ятидесятниці

12 листопада, у неділю 22-гу після П'ятидесятниці, архієпископ Білогородський Николай звершивБожественну літургіюу Свято-Архангело-Михайлівському храмі с. Білогородка. Владиці співслужили клірики храму.

Перед початком богослужіння владка освятив оновлений іконостас храму.

Після читання Євангелія Високопреосвященніший владика виголосив проповідь.

Напередодні ввечері владика звершив всеношну.

Цікаво знати:Іконоста́с (греч. εἰκονοστάσιον) — вівтарна перегородка, більш-менш суцільна, від північної до південної стіни храму, що складається з одного або декількох рядів впорядковано розміщених ікон, що відокремлює вівтарну частину православного храму від решти приміщення.

У перші століття християнства розділення між храмом і вівтарем могло не бути. Наприклад, ніяк не розділені кубікули в римських катакомбах, де в II-IV ст. збиралися на літургію християни.

Перші повідомлення про відділенні вівтаря перегородкою або завісою збереглися від IV століття. За переказами, закрити вівтар завісою звелів у своєму храмі святитель Василій Великий (330-379). Завіси отримали згодом широке поширення в християнських храмах різних країн, у тому числі і в Західній Європі. В даний час в православних храмах завіса (грец. катапетасма) знаходиться за іконостасом і відкривається в певні моменти богослужіння.

Крім завіси в храмах стали виникати вівтарні перегородки. Євсевій Кесарійський (263-340) в «Церковній історії» пише про різьблену дерев'яну перегородку в храмі Тіра, яка не дозволяла народу наближатися до престолу. Про храм Гробу Господнього в Єрусалимі він же пише: «півкруг апсиди було оточене стількома колонами, скільки було апостолів». Вівтарні перепони, відокремлюючи простір вівтаря, не закривали його огляду. Вони могли мати форму парапетів або ряду колон. Колони могли нести балку - архітрав. Іноді перегородка складалася з різьблених решіто.

 

 

Літургія у день пам'яті великомученика Димитрія Солунського

8 листопада, у день пам'яті великомученика Димитрія Солунського,  з благословення Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію у Свято-Введенському чоловічому монастирі столиці (м. Київ, вул. Московська, 42).  Йому співслужили намісник монастиря архімандрит Даміан, духовенство та гості обителі.

По завершенні богослужіння владика Николай звершив читання канону перед чудотворною іконою Божої Матері "Призри на смирення"

Цікаво знати: 8 листопада 2008 року, у день пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир у Свято-Введенському чоловічому монастирі міста Києва, звершив Божественну літургію та чин прославлення преподобних Димитри та Олімпіади.

[span class=camera] фоторепортаж[/span]

 

Зустріч мощей святого великомученика Димитрія Солунського

7 листопада, напередодні дня пам'яті великомученика Димитрія Солунського, до столиці України прибули мощі цього шанованого святого. У Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі святиню зустрічали: Керуючий справами УПЦ архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан, голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, архієпископи Білогородський Николай, Бориспільський Антоній, єпископи: Макарівський Іларій, Васильківський Пантелеімон, Броварський Феодосій, столичне духовенство та численні  віруючі.

Після зустрічі було звершено молебень перед мощами святого великомученика.

Святиня перебуватиме на території  України від 7 листопада до 7 грудня 2011 р.

З програмою перебування  можна ознайомитися тут

 

Цікаво знати: Великомученик Димитрій народився в м. Солуні (сучасна назва — Салоніки) в Греції в сімї таємних християн. Імператор Максиміан Галерій, який зійшов на престол у 305 р., призначив Димитрія проконсулом Фессалонійської області. Головним обов’язком Димитрія був захист своєї області від зовнішніх ворогів, але імператор зажадав від нього, щоб він також переслідував і знищував християн. Димитрій замість цього став викорінювати язичницькі звичаї, а язичників навертати до Христової віри.

Імператору невдовзі донесли, що Димитрій — християнин. Повертаючись з походу проти сарматів (племен, що населяли причорноморські степи), Максиміан зупинився в Солуні, щоб розправитися з християнами. Готуючись до смерті, Димитрій роздав усе своє майно бідним, а сам перебував у молитві та пості.

Імператор кинув проконсула до вязниці й наказав влаштувати в Солуні гладіаторські бої. Християн розшукували, хапали й виштовхували на арену цирку. Там їх примушували битися з грізним гладіатором Лієм, який легко перемагав незвиклих до боїв християн і скидав їх на списи воїнів.

Один юнак-християнин на ім’я Нестор відвідав Димитрія у в’язниці і той благословив його на єдиноборство з Лієм. Укріплений Богом, Нестор переміг гладіатора й кинув його на списи воїнів, як той кидав християн. Нестора відразу ж стратили. Розгніваний імператор наказав в’язничній варті так само умертвити і Димитрія. Це відбулося в 306 р.

Тіло великомученика віддали на поталу звірям, але християни таємно поховали його. За часів правління імператора Костянтина Великого над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були знайдені його нетлінні мощі. При гробі великомученика Димитрія відбувалося безліч чудес та зцілень. З VII ст. від мощей святого Димитрія почало витікати пахуче й чудотворне миро. Тому великомученика Димитрія назвали Мироточивим.

[span class=camera] фоторепортаж[/span]

 

Неділя 21-ша після П'ятидесятниці

6 листопада, в неділю 21-шу після П'ятидесятниці, в день святкуванняікони Божої Матері "Усіх скорботних Радість", архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію в монастирі на честь Положення Ризи Божої Матері у Влахерні (с. Томашівка Фастівського р-ну Київської обл.). Його Високопреосвященству співслужили єпископ Макарівський Іларій, намісник монастиря архімандрит Даміан, духовенство та гості обителі.

Напередодні ввечері владика звершив всеношну в Свято-Архангело-Михайлівському храмі с. Білогородка.

Цікаво знати: Древня чудотворна ікона Божої Матері «Усіх скорботних радість» не збереглася. Але слава про чудеса і знамення, спонукала православних художників написати копії з шанованої ікони, які сходять до первообразу і насичені його Божественною благодаттю. Численні списки шанованих образів Цариці Небесної, як видимі промені досконалого сяйва, поширювалися по всій країні, досягали і найвіддаленіших місць. Одна з таких ікон Божої Матері «Всіх скорботних радість», написана в XIX столітті, перебуває зараз в чоловічому монастирі в честь Положення Ризи Святої Богоматері у Влахерні, заснованим у 2000 році з благословення Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України.

В ознаменування відкриття Ризоположенчеського монастиря в селі Томашівка Фастівського району Київської області, ікона Божої Матері "Усіх скорботних Радість" була піднесена в дар одним з Благодійників обителі. Монастир розміщується в колишньому маєтку, що належав польським дворянам Хоєцьким. В одному із залів палацу, побудованому на початку XX століття за проектом архітектора В. І. Куликовського, була влаштована домова церква на честь прп. муч. Великої княгині Єлизавети, освячена 5 (18) листопада 2003 Блаженнішим Володимиром, Митрополитом Київським і всієї України.

Шанований образ Божої Матері «Всіх скорботних радість» був встановлений в домовому храмі обителі. Ікона освятила новооблаштовану церкву і була ніби гарантом заступництва Богоматері і знаком Її постійно незримої присутності в новій обителі. Чудова святиня, повторюючи печерський образ Божої Матері «Всіх скорботних радість», зберігає не тільки іконографію, а й форму іконної дошки, на якій вміщено зображення Богородиці в повний зріст у славі. Ширяючі ангели підтримують корону над її злегка схиленою головою. Невідомий іконописець зумів передати у лику Пресвятої Діви вираз лагідності і неземної любові.


Літургія в день святкування Казанскої ікони Божої Матері

4 листопада,в день святкуванняКазанскої ікони Божої Матері, архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію в монастирі на честь Положення Ризи Божої Матері у Влахерні (с. Томашівка Фастівського р-ну Київської обл.). Його Високопреосвященству співслужили намісник монастиря архімандрит Даміан (Давидов), гості та духовенство обителі.

Цікаво знати: Святкування Пресвятої Богородиці, на честь Її ікони, іменованої «Казанська», було встановлено в подяку за позбавлення Москви і всієї Росії від навали поляків в 1612 році. Кінець ХVI і початок ХVII століття відомі в історії Росії як Смутний час. Країна зазнала нападу польських військ, які глумилися над православною вірою, грабували і палили храми, міста і села. Обманним шляхом їм вдалося заволодіти Москвою. На заклик Святішого Патріарха Гермогена російський народ став на захист батьківщини. В ополчення, яке очолював князь Димитрій Михайлович Пожарський, був присланий з Казані чудотворний образ Пресвятої Богородиці.
Знаючи, що лихо попущено за гріхи, учасники ополчення наклали на себе триденний піст і з молитвою до Господа і Його Пречистої Матері за небесною допомогою. Молитва була почута. Від святителя Арсенія (згодом єпископа Суздальського), який перебував у полоні, прийшла звістка, що йому у видінні було відкрито про зміну суду Божого на милість, за заступництвом Пресвятої Діви.
Натхнені звісткою російські війська 22 жовтня 1612 взяли приступом Китай-місто, практично повністю встановивши контроль над Москвою (поляки замкнулися в Кремлі і здалися через місяць на милість переможця). На згадку про цю подію і встановлене святкування Казанської ікони Божої Матері.
Нагадаємо, що ікона Божої Матері була явлена в 1579 р. в Казані, незадовго перед цим (в 1552 р.) завойованій Царем Іоанном Грозним столиці Казанського ханства. Набуття ікони відбувалося при безпосередній участі священномученика Гермогена, Патріарха Московського і всієї Росії (1606-12), в той час парафіяльного священика, який склав тропар іконі «Заступнице старанна». Він благословив ополчення Мініна і Пожарського взяти собі в Покровительки ікону Казанської Божої Матері, яка і перебувала в стані їхніх військ.
Святкування Казанської ікони Божої Матері, встановлене в пам`ять першої перемоги спочатку здійснювалося тільки в Москві, але в 1649 р. велінням Царя Олексія Михайловича, на честь народження під час всеношної спадкоємця Димитрія, було зазначено «святкувати Казанській іконі у всіх містах під вся роки », що з тих пір і робиться. Відразу ж після закінчення смути князь Дмитро Пожарський побудував храм на честь Казанської ікони Божої Матері на Червоній площі в Москві, де був поставлений список з ікони. Оригінал ікони зберігався в Казані до 1904 р., коли святиня була викрадена зловмисниками і доля її з тих пір невідома.

Освячення храму на честь Преображення Господнього

3 листопада, з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, архієпископ Білогородський Миколай відвідав храм  Преображення Господнього, який знаходиться на території Державної пенітенціарної служби України. Цього дня було звершено чин освячення храму, який очолив секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр. Йому співслужили: голова Синодального військового відділу УПЦ архієпископ Львівський  і Галицький Августин та архієпископ Білогородський Миколай.

За богослужінням молилися керівництво та співробітники Державної пенітенціарної служби на чолі з керівником відомства генерал-майором внутрішньої служби Олександром Лісіцковим.

По завершенні богослужіння, владика Олександр з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира вручив Олександру Лісіцкову орден рівноапостольного князя Володимира ІІ-ступеню.

Цікаво знати: 19 серпня 2011 року, з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира,  архієпископ Білогородський Николай звершив чин освячення накупольного хреста для цього храму.

Паломничество Почаев июнь 2010

C 24 по 26 июня 2010 г. Протодиакон Вадим с прихожанами Свято-Михайловского Храма с.Белогородка, совершили паломническую поездку в Свято-Успенскую Почаевскую Лавру. Во время паломничества они приложились к чудотворным иконам, мощам преподобного Иова и преподобного Амфилохия. В Троицком соборе за Божественной литургией, причастились Святых Христовых Тайн. На обратном пути паломники посетили монашеское кладбище; Богоявленский женский монастырь с чудотворными иконами Божией Матери «Скорбящая» и «Скоропослушница»; Свято-Духовский монастырь-скит с чудотворным списком иконы Божией Матери Почаевская и обновившейся иконой Божией Матери «Споручница грешных». После, все желающие купались в источнике святой праведной Анны, который забил в одноименном скиту на месте явления иконы святой праведной Анны. Напоследок посетили Свято-Воскресенский Троицкий Корецкий ставропигиальный женский монастырь, где находится Корецкая икона Божией Матери «Споручница грешных».[/fpsub2]

Почаевская Лавра: Колокольня
Почаевская Лавра: Колокольня
Почаевская Лавра: Колокол освященный Патриархом Кириллом в 2009г.
Почаевская Лавра: Колокол освященный Патриархом Кириллом в 2009г.
Почаевская Лавра: Храм на открытом воздухе
Почаевская Лавра: Храм на открытом воздухе
Почаевская Лавра: Вертеп
Почаевская Лавра: Вертеп
Почаевская Лавра: Успенский Храм
Почаевская Лавра: Успенский Храм
Почаевская Лавра: Успенский Храм
Почаевская Лавра: Успенский Храм
Почаевская Лавра: Успенский Храм
Почаевская Лавра: Успенский Храм
Почаевская Лавра: Пещерный Храм
Почаевская Лавра: Пещерный Храм
Монашеское кладбище: Могилка преподобного Амфилохия
Монашеское кладбище: Могилка преподобного Амфилохия
Свято-Воскресенский Троицкий Корецкий ставропигиальный женский монастырь
Свято-Воскресенский Троицкий Корецкий ставропигиальный женский монастырь
Свято-Воскресенский Троицкий Корецкий ставропигиальный женский монастырь
Свято-Воскресенский Троицкий Корецкий ставропигиальный женский монастырь
  • Благочинний храмів Білогородського округу Київської єпархії протоієрей Вячеслав Лазорик
  • тел. +38(097)-68-23-569
  • xram.com.ua@gmail.com
  • Богослужіння звершуються у Свято-Миколаївському храмі села Білогородка (Хутір Дальній яр, вул Лебедина 11)
  • від ст. м "Академмістечко" маршрут №796 "Київ-Боярка"
  • від ст. м "Виставковий центр" маршрут №374 "Київ-Білогородка"