Про Стрітення Господа нашого Іісуса Христа
15 лютого (2-го за церковним календарем) відзначається свято Стрітення Господнього. Воно належить до дванадесятих, тобто до дванадцяти головних (після Пасхи) православних свят.
***
Це свято встановлено на згадку про те, як Немовля Господь був принесений Дівою Марією на 40-й день після народження, після закінчення днів очищення, в Єрусалимський храм. (Пречиста Діва не потребувала очищення, але прийшла до храму, оскільки це було прописано Законом Господнім.) У храмі Богонемовля зустрів і прийняв на руки праведний старець Симеон, якому Духом Святим було передвіщено, що він не помре, доки не побачить Христа Спасителя. Ця зустріч (церковнослов’янською мовою — «сретение») описана в Євангелії від Луки (Лк. 2: 22–39).  Святий євангеліст повідомляє нам, що в момент Зустрічі у храмі, крім праведного Симеона, була також праведна Анна пророчиця, вдова років восьмидесяти чотирьох, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч (Лк. 2 : 37).
***
Пам’ять святих праведних Симеона і Анни пророчиці вшановується у післясвято Стрітення Господнього, тобто наступного дня опісля самого свята.
***
Оскільки, як уже було згадано, Богонемовля було принесене до храму, коли закінчилися дні очищення за Законом Мойсея (Лк. 2: 22), Стрітення Господнє святкується на 40-й день після свята Різдва Христового.
***
Як зазначає літургіст Марія Сергіївна Красовицька, в богослужбовому сенсі свято Стрітення Господнього є і Богородичним, і Господнім. Наприклад, святковий тропар: «Радуйся, благодатная Богородице Дево...» звернений до Богородиці, а кондак — Господній: «Утробу Девичу освятивый рождеством Твоим и руце Симеоне благословивый...».  Устав з’єднання з недільною службою у цього свята — як у Богородичного, але є святковий відпуст — як у свята Господнього. Зважаючи на це, Стрітення Господнє посідає особливе місце серед інших дванадесятих свят.
***
Узявши до рук Богонемовля, святий праведний Симеон виголосив слова, які щодня повторюють у наших храмах на вечірні: «Ныне отпущаеши раба Твоего, Владыко, по глаголу Твоему, с миром: яко видеста очи мои спасение Твое, ежи еси уготовал пред лицем всех людей, свет вот откровение языков, и славу людей Твоих Израиля». Ми звикли чути ці слова у виконанні церковного хору, проте, як зазначає М. С. Красовицька, згідно з Уставом їх читає предстоятель (тобто той, який першенствує в богослужіннях, наприклад настоятель у монастирях). За словами літургіста, «виконання Уставу тут важко відновити, хоча й містить абсолютно дивовижний і дуже важливий акцент на цьому тексті, який багато в чому є піком незмінюваних частин вечірні. Це вузловий момент історії світу — зустріч Старого і Нового Завіту. Вечірня переважно має літургійну тему сподівання Ізраїлю, очікування Спасителя, і ось наприкінці вечірні вимовляється той текст, який був виголошений тоді, коли старозавітний праведник побачив сорокаденне Немовля — Спасителя світу. Безумовно, це пік вечірні. І коли цей текст читає старший у монастирі або у храмі, в общині, той, хто володіє безперечним моральним і духовним авторитетом, цей текст звучить, безумовно, дуже значуще й піднесено».
***
Згідно з традицією, яка бере свій початок від часів святителя Петра (Могили), митрополита Київського, на свято Стрітення Господнього в православних храмах відбувається освячення свічок. У молитви, що їх читають під час цього освячення, входить прохання до Бога про те, щоб, як запалені свічки своїм сяйвом розганяли нічну темряву, так і наші душі, просвічені Духом Святим, уникали темряви гріховної.
***
У наш час в день свята Стрітення Господнього також відзначається Всесвітній день православної молоді.

Підготував Михайло Мазурін, «ЦПГ» № 3, 2014 р.