В ніч з 4 на 5 травня в Свято-Михайлівському храмі с. Білогородка вікарій Київської Митрополії архіепископ Білогородський Николай звершив Пасхальні богослужіння — полуношницю, хресний хід, Пасхальну заутреню і Божественну літургію свт. Іоанна Златоуста.

Владиці співслужили настоятель храму протоієрей Вячеслав Лазорик, протоієрей Анатолій Кузьміч та протодиякон Вадим Бурдейний.

За традицією до початку Великоднього богослужіння у Свято-Михайлівському храмі владыка благословив віруючих благодатний вогнем, який був доставлений в Україну делегацією на чолі з митрополитом Бориспільським Антонієм.

Під спів стихири «Воскресіння Твоє, Христе Спасе» навколо Свято-Михайлівського храму було звершено хресний хід, який очолив архіепископ Николай.

За традицією, за Пасхальною заутренею настоятель храму прочитав Слово огласительне святителя Іоанна Златоуста на Святу Пасху.

Після запричасного вірша протоієрей Анатолій оголосив Пасхальне послання Його Святості Патріарха Московського і всієї Русі Кирила архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Руської Православної Церкви.

Після заамвонної молитви Владика освятив артос, а після закінчення богослужіння привітав його учасників із Пасхою Христовою:

«Усіх вас, дорогі отці, брати й сестри, сердечно вітаю з великим світозорим і радісним святом Святої Пасхи.

Ми долучилися до великої Божественної благодаті. Ми були сьогодні, силою Святого Духа, співучасниками Воскресіння Христового, бо, звершуючи Таїнство святої Євхаристії — Божественну літургію, силою Святого Духа ми, долаючи простір і час, духовно беремо участь у всьому тому, що Христос зробив для нашого спасіння, у тому числі в Його стражданнях, смерті, в Його Воскресінні.

Христос Воскрес!»

***

Свято Пасхи було встановлене вже в Апостольській Церкві. У перших віках не було однієї дати святкування Великодня. Християни в Малій Азії, та деякі громади Кілікії, Сирії та Месопотамії святкували Великдень у день єврейської пасхи, не звертаючи уваги на день тижня. Основною темою цього святкування було сподівання на другий прихід Христа. До свята вони приготовлялися постом. Всі інші християни брали до уваги день тижня, святкуючи Великдень в неділю після єврейської пасхи. Ці два звичаї були поширеними до першого Вселенського Собору в Нікеї 325 року, де було остаточно вирішено святкувати Пасху після єврейської Пасхи в першу неділю після нового місяця і весняного рівнодення.