5 серпня, в неділю 9-ту після П'ятидесятниці, Почаївської ікони Божої Матері, архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію у Свято-Михайлівському храмі с. Білогородка.

Владиці співслужили настоятель та клірики храму.

Після читання Євангелія владика звернувся до парафіян зі словами проповіді на Євангельську тему,а по завершенні богослужіння звершив молебен Почаївській іконі Божої Матері.

Відео проповідь Предстоятеля>>>

Цікаво знати: Свій початок історія прославленої Почаївської ікони Божої Матері бере з 1595 року. У ті часи на Волині перебував константинопольский митрополит Неофіт, який на прохання благочестивої дворянки Ганни Гойської відвідав її будинок, де лежав сліпий брат хазяйки Пилип. У благословення владика залишив привезену з Константинополя ікону Богородиці. Сліпий старанно молився перед святим образом й одного разу уві сні йому з'явилася Пресвята Діва і веліла уповати на допомогу Божу.

Прокинувшись вранці, Пилип прозрів, і з великою радістю і сльозами на очах дякував своїй Цілительниці. Після цього чуда і декількох явлень уві сні Пресвятої Діви Марії у чудовому сяйві, сім'я не насмілилась більш тримати у себе чудотворну ікону. У 1597 році вона була перенесена в Почаївський монастир, де від неї продовжували чинитися чудеса і знамення.

Почаївська гора була відома ще з 1240 року, під час розорення Русі татарами: на ній пастухам було явлення Пресвятої Богородиці і зберігся слід стопи Небесної Владичиці. З часу явлення Божої Матері на горі стали трудитися ченці-відлюдники, зокрема ченці розореної Києво-Печерської Лаври. Після ж перенесення туди чудотворного образу Богоматері на горі утворилася обитель.

По смерті Ганни Гойської всі її маєтки, і сама гора Почаївська, дісталися лютеранину Андрію Фірлею, який розпочав утискати ченців, відняв у них землю і ліси, наказав спалювати келії, бити ченців і не пускати народ на гору для поклоніння стопі Богородиці і чудотворній іконі. У 1623 році він із однодумцями напав на обитель, викрав церковні скарби, ризницю і Почаївську ікону. На довершення блюзнірства він велів дружині своїй надіти церковний одяг і з святою чашею в руках з'явитися в колі бенкетуючих, хуливши Православ'я і чудотворну ікону. Така страшна зухвалість була тут же покарана: у жінку вселився злий дух і мучив її, доки Фірлей не повернув святиню в обитель.

Влітку 1675 р. монастир осадили турки. Сили захисників були нікчемні: слабка монастирська огорожа, а декілька кам'яних будівель не представляли для ворогів серйозної перешкоди. Ченці і миряни на чолі з ігуменом монастиря Іосифом Добромирським старанно молилися перед чудотворною іконою, звертаючись за заступництвом до Пресвятої Богородиці і преподобного Іова Почаївського. Раптово над храмом з'явилася Сама Небесна Цариця. На чолі Богородиці з'явилося ураженим туркам і численне небесне воїнство. З переляку турки стали стріляти у видіння, але стріли поверталися назад, вражаючи їх самих. У паніці, вбиваючи один одного, вони бігли з монастиря. Деякі з полонених згодом хрестилися і назавжди залишилися в Почаївській обителі. З каменя, на якому стояла Богоматір, почало текти джерело кристальної води, яке продовжує струїтися і понині. Нині на цьому місці стоїть храм в ім'я Першої Пречистої Пресвятої Богородиці.

У пам'ять чудового заступництва Божої Матері було встановлене святкування чудотворній іконі Почаївської Божої Матері.