24 червня, у неділю 3-тю після П'ятидесятниці, день пам'яті апостолів Варфоломія і Варнави, архієпископ Білогородський Николай у співслужінні храмового духовенства, звершив Божественну літургію у кафедральному Свято-Архангело-Михайлівському храмі с. Білогородка.
Після читання Євангелія владика звернувся до вірян зі словам настанови, на тему евангельського читання.
По завершенні Божественної літургії владика Николай привітав парафіян зі святом та закликав на них Боже благословення.
Цікаво знати: Після Зішестя Святого Духа, апостол Варфоломій для проповіді святого Євангелія вирушив із Юдеї до країн Сходу. Він часто подорожував із проповіддю слова Божого разом з апостолом Пилипом. За свідченням святителя Йоана Золотоустого, був він у Сирії, Фригії, Лікаонії, у Єреаполі, куди посланий був на допомогу апостолу Пилипу, якого після його мучеництва він і поховав. За словами церковного історика Євсевія, апостол Варфоломій доніс проповідь благовістя аж до Індії і для церков цієї країни залишив Євангеліє від Матея, яке було написане єврейською мовою і знайдене там у ІІ-му столітті. Із Індії апостол Варфоломій повернувся до Вірменії і тут зазнав мученицької смерті — спочатку був розп'ятий на хресті головою донизу, а потім стятий мечем. Тіло святого апостола Варфоломія поховали в Альбіанополі, потім вороги віри Христової вкинули його в море, а після знайдення, перенесене на острів Ліпарі і там поховане.
Святий апостол Варнава, пам'ять якого свята Церква звершує в один день із пам'яттю апостола Варфоломія — 24 червня, походив із коліна Левія, народився на острові Кіпр, куди переселилися його батьки. До свого апостольства він називався Йосиф, а від апостолів був названий Варнавою - «сином утішення» або «сином пророцтва». Так назвали його тому, що він мав дар, за словами святителя Йоана Золотоустого, втішати скорботних. За свідченням Олександра Кіпрського, рід апостола Варнави походив від пророка Самуїла. У юнацькі роки Варнаву послали батьки до Єрусалиму, де разом із Савлом (в майбутньому апостолом Павлом) він навчався у відомого законовчителя Гамаліїла. Апостольська діяльність Варнави розпочалася після побиття камінням первомученика Стефана.
Коли в Єрусалимі стало відомо про поширення християнства в Антіохії, апостоли доручили Варнаві відправитись туди. Навесні, 45 року, після Різдва Христового апостоли Варнава і Павло прибули на Кіпр і пройшли весь острів до Пафосу, де навернули до Христа римського проконсула Сергія Павла. Кіпр став першою країною, якою керував християнин.
Через деякий час, апостоли Варнава і Павло вирішили відвідати засновані ними християнські громади у Малій Азії. Однак між ними виник конфлікт через племінника апостола Варнави – Марка, якого апостол Павло не хотів брати з собою, оскільки той залишив їх ще у Памфілії під час першої подорожі. Ця суперечка вирішилась тим, що апостол Варнава відправився з Марком на Кіпр, а апостол Павло із Силою — в Малу Азію й далі — у Фракію та Елладу.
Апостол Варнава, прибувши у Саламін, став проповідувати в синагозі, та юдей-Варісус і тут підняв бунт юдеїв проти апостола. Вони схопили його і вночі, надівши на шию мотузок, потягли із синагоги на іподром і далі за міські ворота, де й спалили на вогні. Прах Варнави зібрали в пелени і, запечатавши його свинцем, вирішили викинути в море. Однак Марку, разом з Тимоном і Родіоном, вдалося вночі викрасти останки і поховати їх в одній із печер біля міста. Разом із мощами апостола Варнави вони поклали Євангеліє від апостола Матея. За свідченням Олександа Кіпрського, гробниця апостола, його мощі і Євангеліє були знайдені після триразового з'явлення Варнави Антимію, архієпископови Саламіна. Апостол Варнава вважається засновником Кіпрської Церкви і її першим архиєпископом.