26 серпня, в неділю 12-ту після П'ятидесятниці, архієпископ Білогородський Николай звершив Божественну літургію у Свято-Михайлівському храмі с. Білогородка.

Його Високопреосвященству співслужили: настоятель храму протоієрей В'ячеслав Лазорик, протоієрей Василій Мотуз та протодиякон Вадим Бурдейний.

Після Євангельського читання владика звернувся до парафіян зі словом проповіді.

По завершенні Божественної літургії архієпископ Николай звершив молебень перед початком навчання та окропив дітей святою водою.

Напередодні ввечері владика звершив всеношну.

Цікаво знати: “Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?”(Мф.19:16).
З таким запитанням підійшов до Ісуса Христа молодий чоловік, про якого говориться в сьогоднішньому Євангелії. Зазвичай так зверталися до іудейських равінів ті, хто просив у них поради. Очевидно, що молодий чоловік старався вести благочестиве життя і мав належне виховання, та все ж відчував потребу в чомусь більшому, ніж просто виконання настанов і приписів книжників та фарисеїв, тому і підійшов до Христа.

Господь бачив хто перед Ним і тому почав з того, що найперше відкрив йому суть слова “Благий”тобто Бог. Далі Господь радить просто дотримуватись Заповідей Божих, так само маючи на увазі дух Закону, а не лише його форму. Всяка людина не без гріха і виконати Заповіді Божі у всій повноті - це завдання безкінечно велике і високе. Саме цього і не усвідомлював юний чоловік, який стояв перед Господом, коли сказав:
-
“все це я зберіг від юності моєї”(Мф.19:20).
Ісус розуміючи, що перед ним молода людина, і вона бажає пізнати всю глибину Його слів, відкриває сам Дух Закону Божого – закону любові і вічного життя.
-
“Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.”
Господь міг сказати і по-іншому, Розповісти про те, що чоловік ще молодий, його не обтяжують сімейні справи, а багатство, яке потрібно утримувати, щоб не обтяжувало віддати ближнім. Якщо старі батьки чи рідня або ближні твої не можуть те багатство прийняти таким яким воно є, то можеш продати його і роздати гроші особливо тим, хто має в тому потребу. Тим і виконаєш частково Заповідь любові до ближнього, про яку ти щойно сказав, начебто ти її вже виконав. Звільнившись від всього зайвого йди за Богом і будеш мати більше ніж твоє земне багатство та розкоші. Натомість Ісус сказав коротко, саме так як сказав, залишивши право вибору за молодим чоловіком, який засмутившись вибрав свій звичайний образ життя рабом якого був. Очевидно, що своїм вибором він засмутив Господа, який сказав: “
…легше верблюду пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти”(Мф.19:24). “Вушком голки” на сході часто називають вузький невисокий прохід в стіні, якою обносили місто для захисту від ворогів. Тобто існував широкий головний вхід і допоміжні проходи, які при потребі використовували для господарських нужд. Так щоб не йти до центральних воріт через них можна було потрапити прямо на поле, або щось винести. Такі проходи зверху для кріпості, а знизу тому що протиралися кількістю перехожих, були напівкруглі і дуже схожі на вушко голки. Через такі проходи можна було пройти лише нагнувшись і то інколи навіть боком. Дехто умудрявся проводити овець, ослів, можна було провести і верблюда, скоріше протягнути, якщо він пригнеться і проповзе на колінах. Але перед тим з верблюда необхідно було зняти ту поклажу, яку зазвичай він перевозив. Ось таку собі народну мудрість, свого роду коротку притчу, використав Господь, щоб пояснити, як незручно, а тим більше нав’юченому зайвощами ввійти в царство Боже. Дивись, на колінах може і проповзеш, як той верблюд.
Саме собою матеріальне багатство не порок, головне, щоб воно не стало ідолом, який веде людину від Бога у тьму. До речі, в такому розумінні і бідність не порок. Коли людина з Богом то всі випробування вона зустріне гідно, а от коли без Бога то вже горе. Так попавши в скрутне матеріальне становище людина віруюча у Христа намагається робити все, щоб нехай і в бідності, але зберегти свою душу, а людина не віруюча кидається у відчай і опускає руки. І навпаки коли Бог посилає матеріальне багатство то людина духовно багата приймає те як дар Божий і використовує його як таланти Божі, про які говориться в Євангелії, а людина духовно бідна закопує той талант, або тратить на всякі зайвощі та спокуси. Не дивно коли кажуть: “У доброго батька дітки доглянуті і виховані, а у невігласа горе до горя і багатство як прийде, так і піде,” або - “Красить царя не (лише) корона, а й те що під короною,” мається на увазі благородство, благочестиве життя та мудрість , які бувають лише від Бога - доброї природи, благочестивої віри, доброго виховання, життя у Христі.
Господь різними шляхами приводить людей до Себе. Не без того, що нам в наш час необхідно турбуватися про свій добробут, але щоб за тим всім ми не забували головне, про те заради чого ми живемо і трудимось. Добре, коли діти живуть по-Божому і радість нам та Богу, коли ми діти Його виховані, розумні, маємо силу волі, кріпку віру тим і можемо наслідувати життя вічне, яке і є головною метою нашого буття. А інакше горе нам і пусті всі наші турботи.

  • Благочинний храмів Білогородського округу Київської єпархії протоієрей Вячеслав Лазорик
  • тел. +38(097)-68-23-569
  • xram.com.ua@gmail.com
  • Богослужіння звершуються у Свято-Миколаївському храмі села Білогородка (Хутір Дальній яр, вул Лебедина 11)
  • від ст. м "Академмістечко" маршрут №796 "Київ-Боярка"
  • від ст. м "Виставковий центр" маршрут №374 "Київ-Білогородка"